Давид Бурлюк

10 серпня 1881 року – 11 серпня 1881 року Михайло Старицький 1882 рік Перший випуск «Історії Руси» Олександра Барвінського, призначеної для вивчення історії в українських галицьких школах. 21 липня 1882 року – 15 січня 1967 року Давид Бурлюк 6 (18) вересня 1841 року – 20 червня (2 липня) 1895 року Михайло Драгоманов 1883 рік Серійним друком виходить повість Івана Франка «Захар Беркут».

Про особистість Пов’язані матеріали Галерея Відео Література

Пов’язані особистості

Давид Бурлюк

Діяльність: Культура
Дата народження: 21 липня 1882 року
Дата смерті: 15 січня 1967 року
Навігатор: Світові війни

Український художник-футурист. Один із творців українського модернізму початку XX століття.

«Татарсько-запорізький футурист», засновник херсонського видавництва «Гілея» (так Геродот називав Україну). Свій літературний футуризм — пародійність, інверсії, неологізми — виводив із українського бароко і романтизму.

Футуристи вважали себе революціонерами і вдавалися до епатажу — інколи наївного, навіть кумедного: екстравагантно вдягалися, розмальовували обличчя типографськими знаками й геометричними фігурами.

Хоч і був футуристом, Бурлюк не вважав за потрібне в усьому наслідувати італійських засновників напряму. Малював не лише місто, а й краєвиди рідної Херсонщини та Харківщини; писав козаків, зокрема Мамая — адже був нащадком козацького роду і дуже цим пишався. Його малярство дихає грандіозними просторами. Подих безберегого степу чути навіть у назвах картин: «Момент розкладу площин й елементи вітру і вечора, інтродуковані в приморський пейзаж, зображений із чотирьох пунктів огляду».

Планетарне мислення й космополітизм парадоксально поєднуються в Бурлюковій творчості з підкресленням українського походження — ба навіть колорит своїх робіт він називає «глибоко національним».

Як і більшість митців початку XX століття, Давид Бурлюк спробував себе майже в усіх напрямах: від реалізму передвижництва до кубізму, імпресіонізму чи фовізму. Щоправда, він обійшов чисту абстракцію, не брався за супрематичний живопис і, на відміну від більшості колег, не мав чітких теоретичних поглядів на мистецтво. Серед опублікованих текстів Бурлюка майже немає самокоментарів, зате є цікавий опис одного з полотен: «Року 1915 написав я картину “Святослав”. […] Помаранчеві, жовто-червоні, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння. Ефект сластолюбства, збудження статтю однієї фарби характерних рис і особливостей іншої».

Автори: Дмитро Горбачов, Ірина Магдиш, Андрій Тараненко

David Burliuk

Field of activity: Culture
Date of birth: July 21, 1882
Date of death: January 15, 1967
Navigator: World Wars

A Ukrainian Futurist artist, and one of the creators of Ukrainian modernism in the early 20th century.

A “Tatar–Zaporizhian Futurist,” he founded the Kherson publishing house Hylea (the name used by Herodotus for Ukraine). He derived his literary futurism — parody, inversions, and neologisms — from Ukrainian Baroque and Romanticism.
Futurists saw themselves as revolutionaries and often resorted to provocation — sometimes naïve, even amusing: they dressed extravagantly and painted their faces with typographic symbols and geometric shapes.
Although a Futurist, Burliuk did not consider it necessary to follow the Italian founders of the movement in everything. He painted not only the city but also the landscapes of his native Kherson and Kharkiv regions; he depicted Cossacks, including Mamai — as he was a descendant of a Cossack lineage and took great pride in it. His painting breathes vast, monumental spaces. The breath of the boundless steppe can be felt even in the titles of his works, such as: “The Moment of the Decomposition of Planes and Elements of Wind and Evening Introduced into a Seascape Depicted from Four Points of View.”
Planetary thinking and cosmopolitanism are paradoxically combined in Burliuk’s work with an emphasis on his Ukrainian origin — he even described the color palette of his works as “deeply national.”
Like most artists of the early 20th century, David Burliuk experimented with nearly all artistic directions: from the realism of the Peredvizhniki to Cubism, Impressionism, and Fauvism. However, he avoided pure abstraction, did not engage in Suprematist painting, and, unlike many of his contemporaries, did not develop clearly defined theoretical views on art. Among Burliuk’s published texts there are almost no self-commentaries, but there is an interesting description of one of his paintings:
“In 1915 I painted the picture ‘Sviatoslav.’ […] Orange, yellow-red, red, and blue tones burst like Niagaras from beneath my brush. When I draw, it seems to me that I am a savage rubbing one color against another to achieve a color effect. The effect of burning. The effect of sensuality, of one color arousing the characteristic features and qualities of another.”

Authors: Dmytro Horbachov, Iryna Mahdysh, Andrii Taranenko