Давид Бурлюк

10 серпня 1881 року – 11 серпня 1881 року Михайло Старицький 1882 рік Перший випуск «Історії Руси» Олександра Барвінського, призначеної для вивчення історії в українських галицьких школах. 21 липня 1882 року – 15 січня 1967 року Давид Бурлюк 6 (18) вересня 1841 року – 20 червня (2 липня) 1895 року Михайло Драгоманов 1883 рік Серійним друком виходить повість Івана Франка «Захар Беркут».

Про особистість Пов’язані матеріали Галерея Відео Література

Пов’язані особистості

Давид Бурлюк

Діяльність: Культура
Дата народження: 21 липня 1882 року
Дата смерті: 15 січня 1967 року
Навігатор: Світові війни

Український художник-футурист. Один із творців українського модернізму початку XX століття.

«Татарсько-запорізький футурист», засновник херсонського видавництва «Гілея» (так Геродот називав Україну). Свій літературний футуризм — пародійність, інверсії, неологізми — виводив із українського бароко і романтизму.

Футуристи вважали себе революціонерами і вдавалися до епатажу — інколи наївного, навіть кумедного: екстравагантно вдягалися, розмальовували обличчя типографськими знаками й геометричними фігурами.

Хоч і був футуристом, Бурлюк не вважав за потрібне в усьому наслідувати італійських засновників напряму. Малював не лише місто, а й краєвиди рідної Херсонщини та Харківщини; писав козаків, зокрема Мамая — адже був нащадком козацького роду і дуже цим пишався. Його малярство дихає грандіозними просторами. Подих безберегого степу чути навіть у назвах картин: «Момент розкладу площин й елементи вітру і вечора, інтродуковані в приморський пейзаж, зображений із чотирьох пунктів огляду».

Планетарне мислення й космополітизм парадоксально поєднуються в Бурлюковій творчості з підкресленням українського походження — ба навіть колорит своїх робіт він називає «глибоко національним».

Як і більшість митців початку XX століття, Давид Бурлюк спробував себе майже в усіх напрямах: від реалізму передвижництва до кубізму, імпресіонізму чи фовізму. Щоправда, він обійшов чисту абстракцію, не брався за супрематичний живопис і, на відміну від більшості колег, не мав чітких теоретичних поглядів на мистецтво. Серед опублікованих текстів Бурлюка майже немає самокоментарів, зате є цікавий опис одного з полотен: «Року 1915 написав я картину “Святослав”. […] Помаранчеві, жовто-червоні, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння. Ефект сластолюбства, збудження статтю однієї фарби характерних рис і особливостей іншої».

Автори: Дмитро Горбачов, Ірина Магдиш, Андрій Тараненко