Стаття пропонує історичний контекст для порівняння Львова та Донецька, зосереджуючись на урбанізації, ролі прикордонних територій і модернізації.
З погляду урбанізації, ключова різниця між Львовом і Донецьком полягає в тому, що Львів, на відміну від Донецька, має довшу історію і часом мав статус політичної та культурної метрополії. До Другої світової війни обидва міста були багатонаціональними, однак у Донецьку протистояли як імперським, так і національним ідентичностям, і його населення не мало ні класової, ні національної свідомості. Навпаки, гострі міжетнічні конфлікти у Львові в поєднанні зі статусом метрополії робили його містом, яке «націоналізувало», тобто впливало на національну самосвідомість усіх його мешканців.
З погляду теорії модернізації, Львів модернізувався без індустріалізації, тоді як у Донецьку індустріалізація була лише слабко пов’язана з урбанізацією. Спільною рисою для обох міст була невдача спроб культурно гомогенізувати їхнє населення. В обох містах групи жили поруч, але ізольовано одна від одної, як це було нормою в середньовічні часи. Перша та Друга світова війна знищили більшість відмінностей між двома містами і помістили їх в одну державу.
З погляду національного і соціального складу, обидва ставали українськими містами з робітничим класом. Але якщо Львів з 1950-х років став українським містом завдяки сільській міграції, то українці втратили свою більшість у Донецьку на користь росіян, і росіяни стали домінувати в публічній сфері. Спільний політичний інтерес 1990-х років щодо відокремлення від СРСР відтоді був замінений суперництвом.
Різниці між Львовом і Донецьком можуть бути драматичними, але вони навряд чи трагічні. Те, як їх порівнюють, розповідає нам не так про самі міста, як про тих, хто береться за порівняння.
Стаття була опублікована в часописі «Україна модерна».
