Голод 1932-1933 років в Україні знищив мільйони людей. На думку багатьох дослідників (і не лише українців, а й зарубіжних спостерігачів), його створили штучно і використали, аби послабити національні прагнення українців. Одним із найважливіших наслідків Голоду стало те, що політичні лідери в Росії та Україні почали дедалі більше відчувати потребу «зміцнювати» Радянську Україну в містах і селах. Невдовзі після того, як у липні 1933 року вчинив самогубство Микола Скрипник, який уособлював радянську політику українізації, Микола Попов, тодішній секретар ЦК Компартії України, підкреслив цю потребу на доповіді перед діячами партії в Харкові:
«Завдання підняти наше сільське господарство неможливо виконати, не виправивши попередньо помилок, допущених у національному питанні, не вигнавши буржуазних націоналістів із лав нашої Партії, з радянських культурних та сільськогосподарських закладів, колгоспів та інших установ, не мобілізувавши всю Партію на боротьбу з націоналізмом, не працюючи ще більше, щоб виховати народ у дусі інтернаціоналізму».
Стаття була опублікована в часописі «Україна модерна».
