Стаття аналізує формування світогляду молодого Івана Лисяка-Рудницького (1919–1984). Аналіз проводиться на основі недавно знайдених щоденників за 1931–1937 рр. Вказується, зокрема, що деякі з головних ідей його історичної есеїстики, як-от намагання синтезувати в українській історії Захід і Схід, сформувалися вже у підлітковому віці. Тільки вони були сформовані не так у відповідь на політичні реалії чи під впливом історичних праць, як з інтенсивного читання художньої літератури.
Стаття була опублікована в часописі «Наукові записки УКУ».
