Протягом ХІХ ст. у Центральній та Східній Европі національні оперні і драматичні театри стали важливими осередками націєтворення і політичної мобілізації населення. Подібно до інших европейських міст театри у Львові були предметом національної гордости, ознакою громадської консолідації, платформою для висловлювання політичних ідей. Водночас співіснування кількох різних національних театрів — польського, єврейського та українського — перетворило театри на місця змагання і конкуренції. У центрі цього протистояння було намагання української громади оскаржити домінування польської культури в місті. Однією з найбільших передвоєнних кампаній, які вели українці, була кампанія збирання коштів на будівництво українського театру. Його нова модерна будівля, що її планували українці, повинна була змістити центр культурного життя міста з Гетьманських валів, де основною домінантою був польський Міський театр, у новий район міських буржуазних вілл, що його збудувало архітектурне бюро українського архітектора Івана Левинського. Однак з початком Першої світової «культурні війни» за символічне утвердження національних громад у міському просторі втратили своє початкове значення. Близькість Львова до зони бойових дій і вибіркова національна політика російської окупаційної влади змінили динаміку міжнаціональних зв’язків.
Розглядаючи театральне життя крізь призму взаємодії театральних митців і менеджерів з владою і міською буржуазією під час російської окупації, ця стаття є спробою продемонструвати, що польський національний проєкт переміг у місті вже у перший рік війни задовго до фактичної перемоги у польсько-українській війні 1918–1919 років. У нових умовах війни і окупації польській громаді вдалося зберегти тяглість культурних інституцій і панівне становище польської культури. Натомість зародки українського інституційного життя не змогли витримати викликів воєнного часу. Окрім того, закриття у перші тижні окупації єврейського приватного театру Гімпеля, що був одним із важливих осередків театру ідиш в передвоєнній Европі, призвело до маргіналізації єврейської культури і утвердження одноосібного домінування польської культури у Львові.
Стаття була опублікована в часописі «Україна модерна».
