Часострічка
Повоєнний СРСР
До розділуСмерть митрополита Української греко-католицької церкви (УГКЦ) активізувала боротьбу радянської влади проти церкви, яка підпорядковувалася Ватикану. До УГКЦ належало понад 4,3 мільйона вірян, і влада вбачала в ній силу, здатну завадити формуванню «радянської людини».
Добровільний вибір громадянства з двох можливих під час переходу території від однієї держави до іншої. Відповідно до обраного громадянства відбувався і процес переселення на територію держави, якій віддав перевагу громадянин. Загалом у 1940-х роках із Закарпаття до Чехословаччини виїхало вдвічі більше оптантів, ніж у зворотному напрямку (понад 5000 і 1973 особи відповідно).
Наприкінці війни й у перші повоєнні роки УПА та Організація українських націоналістів-бандерівців (ОУН-б), яка продовжувала керувати повстанським рухом, пережили радикальну ідеологічну еволюцію: лозунг «Україна для українців» був замінений на гасло «Свобода народам! Свободі людині!».
Після Сталінової смерті серед партійної верхівки розпочалася запекла боротьба за владу. Звичайні ж мешканці Союзу, багато з яких десятиліттями вірили в культ його особи, були шоковані та пригнічені. «Народне горе» вилилося в масовий психоз під час похорону Сталіна, коли в тисняві загинуло від кількох сотень до кількох тисяч людей.
Офіційно підстава для передання Кримської області з РРФСР до УРСР звучала так: «Враховуючи територіальне тяжіння Кримської області до Української РСР, спільність економіки й тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР», передати Крим Україні.
28 червня на вулицях Познані почалися масові робітничі протести через підвищення норм праці й скорочення заробітної платні. Щоби придушити заворушення, влада залучила армію та поліцію, дозволила застосування зброї. Загинуло щонайменше 70 протестувальників, близько 300 осіб арештували. Переслідування тривали ще довго після закінчення бунту.