Замок Паланок

Головну туристичну атракцію Мукачева видно за кілька кілометрів до міста — за постамент їй править 68-метровий згаслий вулкан. Шестиметрової товщини стіни й вісім ліній оборони фортеці Паланок нині не лякають, а заворожують.

Підкорити твердиню, із якої в ХІ столітті розпочалася історія мукачівської фортеці, не вийшло ані в половецького хана Кутєшка, що 1089 року 50 днів тримав її в облозі, ані в хана Батия, чия орда двічі ламала зуби об Паланок в 1241 році. У ХIII столітті замість дубового частоколу-паланка, що позичив своє ім’я замку, виросли муровані стіни, і щороку жителі були зобов’язані вирубувати кожне деревце чи кущик на пагорбі, аби ворог не міг підійти до фортеці несподівано.

У 1396 році місто стало власністю подільського князя Федора Коріатовича, котрого тут називали Корятовичем. Магнат укріпив замок і перетворив його на свою резиденцію. Під Старою вежею він наказав викопати в скелі криницю. Непроста виявилася задача: довелося заглибитись на 85 метрів, щоб знайти воду! Легенда свідчить, ніби диявол допоміг Корятовичу побудувати колодязь. Князь пообіцяв йому за це подарувати мішок золота. Коли прийшов час платити, князь кинув дияволові крихітний мішечок з монетами. Розлючений чорт стрибнув до колодязя — і навіть зараз не затих: буркоче іноді у воді, свариться на хитрого князя.

Паланок вже Середні віки вражав неприступністю: товсті стіни, великий постійний гарнізон, 164 гармати, 60 бочок пороху, запаси їжі на випадок тривалої облоги. А за часів трансильванських князів Ракоці він став чи не найбільш укріпленою твердинею Центральної Європи. У 1680-х роках княгиня Ілона Зріні — фактична очільниця угорського визвольного руху — протистояла звідси військам австрійського цісаря Леопольда І. Турецький султан Мехмед IV, вражений її відвагою, нагородив княгиню спеціальною грамотою. Це був єдиний такий випадок в історії. Зараз і княгиня з сином, майбутнім володарем Трансильванії Ференцом ІІ Ракоці, і хитрий Федір Корятович відлиті у бронзі на замковому дворі.

Паланок побував і оплотом визвольної боротьби повстанців-куруців. І столицею Трансильванії — тут навіть був свій монетний двір. І найстарішою австрійською в’язницею для політв’язнів. Із грудня 1805-го до березня 1806-го ці стіни переховували від наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: корону короля Іштвана Святого.

«Розташований замок посеред рівнини на високій горі, за добрих 15 хвилин ходу від міста. На схилі росте виноград. Не хотів би я пити вино з цього винограду. Все б мені здавалося, що я п’ю сльози в’язнів», — так описав Паланок угорський поет Шандор Петефі. До Мукачева він приїхав за редакційним дорученням: описував подорож Закарпаттям, щоб заробити на весілля з коханою українкою Юлією Сандрей.

У міжвоєнний період у Паланку стояла чехословацька військова частина, у Другу світову її змінили угорські війська. За радянських часів замок був школою механізаторів, школою для голів колгоспів і профтехучилищем.

З 1960 року тут міститься історичний музей, а в колишніх казармах гарнізону є картинна галерея, художній салон та кав’ярня.

Авторка: Ірина Пустиннікова