Фортеця в Скалі-Подільській

Фортеця в Скалі-Подільській
Залишки фортеці в Скалі-Подільській

Історія фортеці в Скалі-Подільській

Ще на початку XIV століття, коли поселення називалося просто Скала, тут був дерев’яно-земляний форт, який зруйнували татари. Відновили фортецю князі Коріатовичі, що правили Поділлям з 1331 року. Литовський князь Вітольд Великий відібрав у Федора Коріатовича кілька міст, зокрема Скалу. Невдовзі місто перейшло в королівську власність, а потім монарх віддав його в прижиттєву власність кам’янецькому старості Станіславу Лянцкоронському — хоч татари знову спалили і місто, і замок. Довелося ще раз відбудовувати, причому в новомодних бастіонних формах: артилерія розвивалася — архітектура поспішала за нею. Роботи проводили на кошти міщан, яких у винагороду на два роки звільнили від податків. Схожі податкові канікули довелося впроваджувати ще не раз: 1498 року король Польщі Ян Ольбрахт надав місту п’ятнадцятирічну податкову індульгенцію, а з 1510 року міщани нічого не платили в казну протягом десяти років.

Архітектурні особливості та перетворення замку

У замку стояв військовий загін — залога. Фортеця була символом міста: її зображення є на міській печатці. Але історія фортеці — колекція трагедій і катастроф. Здавалося, дитинець був захищений стрімкими скелями (того й Скала!) і рікою Збруч з трьох боків, а з південного боку викопаний глибокий рів, зведені кам’яні стіни й порохова вежа, яка зберіглася до сьогодні. Десь біля неї розташовувалася в’їзна брама, дістатися до якої можна було підйомним мостом, що за потреби спускали на товстезних ланцюгах. І тим не менш. Кам’янець, якому в князівські часи Скала була рівнею, лишався нескореним, а надзбручанська твердиня терпіла поразку за поразкою.

1620 року турки напали на місто, спалили більшість будинків, пошкодили замок. У 1648-му козацько-селянські війська взяли твердиню й вигнали звідти гарнізон. Особливих руйнувань замок зазнав у 1657 році, коли ним володів трансильванський князь Дєрдь ІІ Ракоці. Люстрація 1665 року повідомляє, що «замок, вимурований на скелі й обведений навколо муром, прийшов у цілковите запустіння». Чи не єдиний випадок, коли фортеця постраждала, але не підкорилася, стався на початку XVII століття, коли Скалу безрезультатно тримали в облозі яничари.

Використання замку і сучасний стан

У середині XVIII століття міський староста Адам Тарло здійснив ремонт мурів і веж. На території фортеці збудували пишний палац. Однак хроніка 1765 року здається вироком: «…через кілька років після закінчення реставрації палац спалено вогнем блискавки, і зараз він стоїть пустий».

Після того, як доля донесла своє повідомлення — «Навіть не сподівайся!» — до всіх господарів замку, руїни покинули напризволяще. Місцеві жителі неквапливо розбирали залишки фортеці собі на огорожі ще з часів Тарла. Один на початку ХХІ століття навіть басейн для гусей обклав замковим камінням — пропадає ж добро!

З кінця XVIII століття тут не багато змінилося: першою вигулькує з-за рогу кругла чотириярусна порохова башта, далі — двоповерховий бароковий палац, ще далі — оборонні стіни, що сходяться під гострим кутом. Немає хіба прикордонної застави (Збручем пролягав кордон між імперіями Габсбургів і Романових) і неоготичного пам’ятника наміснику Галичини Аґенору Голуховському (він стояв поблизу башти). Зараз на цьому місці — могила-кенотаф героїв УПА.

Місцевий краєзнавець Олесь Степовий 1930 року писав, що з порохової вежі були підземні ходи на всі боки. Блукаючи замком, дивіться під ноги: за травою чи кучугурами снігу легко не помітити проваль підвалів, залишків австрійських окопів і слідів діяльності «чорних археологів».

Башти чи вежі і скільки їх може бути

Українська мова дуже багата лексично: маємо два синоніми — «башта» й «вежа». Лінгвісти намагаються знайти різницю між цими словами й радять вживати слово «башта», описуючи давні й сучасні військові споруди, а «вежа» — коли йдеться про будівлі, які втратили своє оборонне значення, чи про технічні споруди, як-от телевізійні вишки. Ці поради, однак, не є догмою, тож вільно користуйтеся обома термінами, коли говорите про наші чи європейські твердині.

Башти в замків можуть бути найрізноманітніших форм і висоти. Єдине, що їх об’єднує: їхня висота значно перевищує розмір основи. Головна башта замку має назву «донжон».

Якщо в башти є всі чотири стіни — вона закритого типу. Якщо ж з боку замкового двору чи міста однієї стіни немає — перед нами споруда відкритого типу. Такі часто будували в системах міських укріплень: і дешевше, і захисникам у разі нападу легше дістатися всередину.

Замок у Судаку та фортеця в Білгороді-Дністровському — серед українських рекордсменів за кількістю башт. Але у світі є фортифікації зі значно більшою кількістю веж. У найзнаменитішого замку у французькому місті Каркассон таких 52. Багато? Дуже! Але міські укріплення іспанського міста Авіла, збудовані у ХІ–XIV століттях, нараховують аж 88 башт!

 

Авторка: Ірина Пустиннікова

Експерт Ірина Пустиннікова
Експерт Ірина Пустиннікова

Пов’язані матеріали

Підзамочівський замок Архітектурна пам’ятка
Кам’янець-Подільська фортеця Архітектурна пам’ятка
Замок Сент-Міклош Архітектурна пам’ятка
Невицький замок Архітектурна пам’ятка
Чортківський замок Архітектурна пам’ятка
Губківський замок Архітектурна пам’ятка
Жванецький замок Архітектурна пам’ятка
Бучацький замок Архітектурна пам’ятка
Аккерманська фортеця Архітектурна пам’ятка
Язловецький замок Архітектурна пам’ятка
Золотопотоцький замок Архітектурна пам’ятка
Фортеця “Окопи Святої Трійці” Архітектурна пам’ятка
Замок у Свіржі Архітектурна пам’ятка
Кременецький замок Архітектурна пам’ятка
Теребовлянський замок Архітектурна пам’ятка
Скалатський замок Архітектурна пам’ятка
Кудринецький замок Архітектурна пам’ятка
Кривченський замок Архітектурна пам’ятка
Сидорівський замок Архітектурна пам’ятка
Дубенський замок Архітектурна пам’ятка
Старостинський замок Архітектурна пам’ятка
Замок Паланок Історична пам’ятка
Меджибізький замок Архітектурна пам’ятка