Леськівський палац

Історія Леськівського палацу

Ще 15–20 років тому про неоготичний замок у селі Леськове колишнього Монастирищенського району на Черкащині не чув практично ніхто. Режимний об’єкт: у палаці поміщиків Даховських був склад медикаментів. Та приховати архітектурну перлину в часи, коли смартфон буквально в кожного, складно. Спочатку туристів звідси ганяли, але у 2013 році комплекс отримав статус історико-культурного заповідника державного значення. Тепер до маєтку водять екскурсії.

Архітектурні особливості та перетворення палацу 

Те, що така махина в стилі тюдорівської готики змогла пережити дві світові війни і Жовтневий переворот, здається дивом. Палац побудований у другій половині ХІХ століття, це лише стилізація під середньовіччя — але яка фотогенічна! Олександр Даховський купив маєток у 1801 році, а розбудовували це місце вже його син Казимир і внук Тадеуш. Дружина останнього, Марія Володкович-Романовська, успадкувала колекцію античних і ренесансних творів мистецтва. Свого часу погляд вражали не тільки екстер’єри, а й інтер’єри палацу.

Місцевий переказ пояснює появу резиденції банальними заздрощами. Даховські нібито заздрили сусідам — могутнім Потоцьким з Умані. Повірити легенді складно: Даховські були полум’яними англоманами — і вибудовували собі шматочок Англії. В Умані ж панував культ античності. Свого часу при маєтку в Леськовому діяв іподром для англійських рисаків. Жокеї привозили з численних турнірів призи. Навколо замку розбили ландшафтний парк в англійському стилі з рукотворним островом Любові в центрі ставка, а в селі поміщики замість корчми поставили чайну.

Використання палацу та сучасний стан 

Саме любов селян до своїх панів, дивакуватих, але добрих, врятувала маєток після Жовтневого перевороту. У 1934 році тут влаштували піонерський табір, після Другої світової війни — розмістили санаторій. З 1970-х років під готичними склепіннями замку влаштували склад медикаментів. Палац занепадав, однією з веж, як змія, поповзла тріщина, почав протікати дах. Сходи, які вели від балюстради замку в парк, позаростали кущами: природа сильніша від архітектури. Від скульптур, які прикрашали паркові доріжки, залишилися розбиті постаменти. Та зі статусом історико-культурного заповідника, сподіваємося, для садиби в Леськовому ще засяє сонце надії.

Авторка: Ірина Пустиннікова