Палац у Коропці

Історія палацу у Коропці

Був колись Коропець містечком, навіть райцентром був — у 1940–1959 роках. А зараз має скромний статус селища, хоч головна його пам’ятка прикрасила б навіть столицю. 

Людину у всі віки тягне до краси. У Коропці дуже красиво, то й не дивно, що тут селилися ще з часів палеоліту. Перша документальна згадка припадає на 1421 рік. Тоді король Владислав Ягеллончик заснував у Коропці католицьку парафію. У 1453 році Коропець стараннями свого власника магната Миколая Бучацького отримав права міського самоврядування — на понад двісті років. Татари настільки мучили Поділля в XVI–XVII століттях, що люди тікали з цієї плодючої землі, від цієї багатої на рибу ріки. З 1664 року документи знову називали Коропець селом. 

Але ж у селах теж є свої плюси — особливо коли хочеться спокою і тиші. 

Власникам поселення Мисловським гербу Равич — хотілося. Цю фантастичної краси місцину вони купили в дідичів усіх навколишніх земель Потоцьких наприкінці XVIII століття. На початку ХІХ століття вони звели тут невеликий палацик у класицистичному стилі. Це була довга споруда: у центрі двоповерхова з колонадою, по боках — одноповерхова. Сюди приїздили побути в спокої після шумних метрополій Альфред Мисловський з дружиною Геленою з Млоцьких. Він славився своїми скакунами, яких розводив. Її вважали найгарнішою пані Львова. Син родини, Альфред-молодший, у 1893 році продав Коропець графу Станіславу Бадені (1850–1912). 

Це була непроста особистість. Дуже гордий і гоноровий, блискуче освічений (доктор філософії, доктор права), він тонко розумів політичні процеси. Наприкінці ХІХ століття в Галичині буйним цвітом квітло москвофільство — на просування своїх наративів Росія ніколи не шкодувала ні ресурсів, ні часу. Станіслав розумів небезпеку симпатій до Москви — і протидіяв їй, як міг. Він у 1883–1912 роках був послом Галицького крайового сейму від округу Бучач-Монастириська, у 1895–1901 й 1903–1912 роках — маршалком того самого сейму (по-нашому — спікером парламенту). Його позиція була максимально проукраїнська: він вважав, що між поляками й українцями мають завжди бути гарні відносини, а ще — що русинам Галичини потрібно мати більше депутатів у представницьких органах влади. Це викликало спротив у багатьох галицьких можновладців. 

Архітектурні особливості та перетворення замку

Отже, Станіслав Бадені купив Коропець, оглянув палацик — і почав його цілковиту перебудову. Проєкт реконструкції в стилі віденського ренесансу виконав хтось зі знаних львівських або віденських архітекторів. Хто саме — невідомо, але споруда настільки вишукана й гарно спланована, що це мав бути хтось реномований.

Роботи зі зведення двоповерхового маєтку були завершені в 1906 році. Новий палац у Коропці — споруда в класично-синкретичному стилі з багатими ліпленими геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків почесне місце займав і барельєф із зображенням перехрещених коси й ціпа. Такого точно більше на жодній панській резиденції не побачиш!

Більшість мистецьких колекцій родини Бадені зберігалася в їхніх маєтках у Радехові та Буську, так що в Коропці було небагато цінних старовинних меблів і картин. Лише в бальній залі стояв різьблений стіл у стилі Людовіка XVI та в модринових шафах зберігалася нехай і нова, але велика бібліотека. У 1914–1920 роках палац було сильно пошкоджено: видерто портрети польських королів, що вкривали верхню частину стін зали в три ряди. Це були копії, виконані Марселем Машковським з відомих робіт Яна Матейка. Росіянам польські монархи муляли очі. Крім того, вони познімали навіть віконні рами й двері. Родина Бадені в міжвоєнний період встигла відновити палац. 

Ландшафтний парк навколо палацу розбили на початку ХІХ століття. У часи Бадені його значно розширили. Площа парку сягала понад 200 гектарів. Автором реконструкції був відомий ландшафтний архітектор, творець Стрийського парку у Львові Арнольд Рерінґ. Білі містки з’єднували береги річечок Коропчика й Млинівки, що текли через парк. Був також став, а над ним — оранжерея й теплиці. У парку росли каштани, клени, срібні тополі, дуби, липи, ясени, плакучі верби, два великі тюльпанові дерева. До 1939 року парк старанно доглядав штат із 30 садівників. 

А потім з Тернопільщиною трапився Радянський Союз. Панській розкоші вже не було місця — у палаці розмістили навчальний заклад. З часом красива споруда і зовсім сховалася за рядами нових корпусів: у маєток заїхав обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Як є нові сучасні корпуси, то старим можна знехтувати. І нехтували так старанно, що дах, критий ще за графа, почав протікати — а це найшвидший шлях до смерті будівлі. У 2013 році впав купол палацу. А ще за рік, у вересні 2014-го, обвалилися й перекриття між першим і другим поверхами центральної і правої частин будівлі.

Це звучить, може, не дуже страшно, але яка ж це катастрофа! Палац до початку ХХІ століття зберігав чимало цікавого в інтер’єрах. Тут були вишукані вітражі, дзеркала, ліпнина. Найбільше ж постраждала так звана «королівська» овальна бальна зала, прикрашена панелями темного дуба, з кольоровим паркетом. Усе перетворилося на руїну через нерозуміння цінності архітектурних пам’яток.

Використання замку та сучасний стан 

Уже десятиліття Коропець благає на різних рівнях: допоможіть урятувати палац! Помирає! Та нема порятунку. Кошти, які потрібні на сякий-такий ремонт, навіть не реставрацію, узяти державі ніде. А споруда без даху завалиться швидко. І роботи ж було — лише залізти на дах і поправити кілька листів шиферу. Не захотіли, не зацікавились, навіщо це треба. 

До речі, гроші на відновлення тоді ще не настільки поруйнованого даху в Коропці були передбачені в програмі збереження культурної спадщини Тернопільської області ще 2011 року. Та сама програма мрійливо планувала у 2013–2015 роках повністю відреставрувати палац. Суми, які потрібні для відновлення палацу зараз, є в десятки разів більшими.

Авторка: Ірина Пустиннікова