Вороновицький палац

Більшість старих радянських фахових видань сходилися на думці, що селище Вороновиця у Вінницькій області — колиска авіації. Ніби крилата назва поселення магічно посприяла тому, що в безмежне подільське небо 1876 року піднявся чудернацький прилад — прапрадід «Мрій» та «Боїнгів». Історики з інших країн скептичніші — вони вважають, що місцевий протолітак на паровому двигуні шансів на успіх не мав зі старту. Це була тупикова гілка аероеволюції. 

За однією з версій, поселення позичило назву в річки Воронки, на берегах якої виросло колись давно (навряд чи перша згадка від 1545 року є датою заснування Вороновиці). Народ же зберіг більш похмуру й поетичну версію: начебто була тут колись жорстока битва з татарами. Навколишні поля були всіяні тілами загиблих воїнів. Над померлими кружляли, вилися ворони. От так «ворони в’ються» з часом нібито й трансформувалися в сучасне «Вороновиця». Важко в це повірити — як і в легенди про підземні ходи до Вінниці (майже 25 кілометрів!). 

Вороновиця довгий час перелітала від одного власника до іншого, аж нарешті потрапила до рук магнатів Грохольських. Ці вже пташку своєї удачі міцно злапали за хвіст — і не випускали понад 200 років. 

Історія палацу у Вороновиці

Як і слід порядному палацу, резиденція Грохольських розташована в найвищій точці поселення в старому, розбитому ще наприкінці XVIII століття французькому парку — серед лип, каштанів і берізок. Крім власне палацу (1780 року, можливо, робота придворного архітектора Доменіко Мерліні, італійця, який звів не одну шляхетську резиденцію в Україні), збереглися ще господарський корпус того самого часу, погріб і древня водонапірна вежа біля в’їзду до садиби.

Архітектурні особливості та перетворення палацу

Палац епохи раннього класицизму, який на старих гравюрах здається величезним, насправді досить камерний. Хоч і малим його не назвеш: тут 43 кімнати загальною площею в 2 500 квадратних метрів. Розкішний портик з коринфських колон прикрашає центральну частину споруди, а бічні двоповерхові крила палацу неначе притягують відвідувачів у свої обійми. Впадають в око оригінальні орнаменти на флігелях у вигляді бичачих черепів. Віє поганськими часами. 

Використання палацу та сучасний стан

У палаці зараз розмістилися селищна бібліотека та музей авіації і космонавтики. Таблиця на фасаді палацу нагадує про семирічне перебування у Вороновиці винахідника першого у світі літака Олександра Можайського. Він переїхав сюди, коли після провалу антицарського повстання Адольф Грохольський змушений був 1869 року продати маєток й емігрувати. Олександр на Поділлі отримав посаду брацлавського мирового судді, а весь вільний час присвячував хобі — польотам. Спостерігав за птахами, збирав їхні опудала — мав їх близько 200. Протягом трьох років (1873–1876) моделював велетенські повітряні змії і робив з ними досліди. Тут, на Поділлі, побачила світ перша модель літака. Це був невеличкий човник на коліщатах, з пружиною всередині, з крильцем і пропелером. Випробування, щоправда, проходили не в маєтку, а на дачі Можайських над Південним Бугом в урочищі Дубина. Човник на чотирьох колесах прив’язували канатом до трійки коней — і… Такий собі віндсерфінг за возом, протопланер. Якщо пристрій падав у річку, його витягували возом, давали час обсохнути — і знову повертали в небо. Перша модель була не дуже вдалою, не мала двигуна й хвоста — і сильний порив вітру був для неї неабиякою перешкодою. 

Та небо кликало невпинно. Сам винахідник не міг всидіти на землі, рвався угору, продовжував експериментувати. У 1876 році Можайський двічі піднімався у своєму новому пристрої в повітря і «літав з комфортом» (за спогадами його друга полковника Богославського). Місцевих жителів ці досліди неабияк лякали. 

Кажуть, під час одного з польотів змій перевернувся — і Можайський зламав ногу. Прикрий випадок змусив винахідника задуматися над хвостовим відділенням літального апарату, яке б надало конструкції більшої стійкості. Тоді, у 1876 році, Олександр зайнявся конструюванням і першої моделі літака — власним коштом. Сума потрібна була чимала: 20 тисяч карбованців. Лише три тисячі карбованців виділив винахіднику військовий міністр. Винахід морського офіцера мав п’ять основних елементів, котрі й досі використовують у літаках: фюзеляж, шасі, хвіст, крила й двигуни. До літака братів Райт (який не мав ні хвоста, ні фюзеляжу) залишалися ще довгі 20 років.

Поділля Можайський покинув: сподівався у столиці, Петербурзі, виготовляти парові двигуни для своїх планерів. Та їхні габарити були нестандартними, заводи відмовлялися виконувати таку забаганку. Тоді винахідник подався до Америки — щоб знову зловити облизня. Більше пощастило вже у Великій Британії. З англійськими двигунами на десять та двадцять кінських сил Можайський і провів невдалі польоти в 1882 році біля Петербургу. Нові, більш сучасні двигуни, які капітан встиг замовити за власні кошти, перш ніж ті кошти в нього остаточно скінчилися, прибули на його адресу запізно: винахідник помер від запалення легенів. 

Дача в Дубині, де човник Можайського вперше піднявся в небо, згоріла в 1918 році, у полум’ї загинула й модель велетенського повітряного змія. 

У 2017 році палац у Вороновиці реконструювали в межах програми Євросоюзу «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні». 

Авторка: Ірина Пустиннікова