Часострічка

Темні віки
До розділуСоюз кочових племен, які поступово просувалися з Азії на захід і дійшли до теренів України в 370-х роках. У V столітті, за правління свого найвідомішого вождя, Аттіли, гуни мали головною ставкою Паннонію (територію сучасної Угорщини), звідки здійснювали походи аж до територій сучасних Франції та Італії.
У першій половині VI століття слов’янські племена — анти і склавини — перейшли тодішній кордон із Візантією — річку Дунай. Візантійські імператори намагалися боротися з ними, одначе ця боротьба була приречена на провал. Урешті-решт імператорам довелося дозволити поселення слов’ян у межах імперії.
558 року військо аварів з’явилося на Кавказі та встановило дипломатичні відносини з Візантією. Авари вимагали від Візантії сплачувати данину й надати їм землю для поселення, а натомість зобов’язувалися не чинити набігів на візантійські землі. Імператор Юстиніан погодився на ці умови, але намагався їх пом’якшити, відправивши зустрічне посольство із пропозицією обороняти кордони імперії.
Авари були одним із тюркських племен, які кочували в українському степу після походу Аттіли на Захід. Найімовірніше, Аварський каганат становив мультиетнічне кочове утворення. 568 року авари перенесли головну ставку до Середньодунайської низовини, де раніше була головна ставка Аттіли, а невдовзі авари почали нападати на візантійські володіння.