Володимир, як інші «варварські королі» раннього середньовіччя, шукав обґрунтування легітимності своєї влади. Ставши внаслідок шлюбу з Анною зятем візантійських імператорів, він вдався до імітації їхніх символів влади. Наприкінці Х століття Володимир почав карбувати золоті й срібні монети — златники й срібники. Багато з монет містили промовистий напис: «Володимир на столі, а се його срібло». Це були не реальні обігові гроші, а знаки влади.

Срібник Володимира Великого. На аверсі зображений сам Володимир, а на реверсі — його знак влади.

Монета імператора Костянтина Багрянородного. На реверсі на троні зображений Христос, на аверсі — Костянтин і його син і співправитель Роман.

Тронні зображення Володимира були змодельовані за візантійськими монетами. У цей самий час з’являється і такий матеріальний атрибут влади, як трон — «стіл». Надалі утвердження влади князя в певному місті й землі буде символічного виражатися через «сідання на стіл».

Проголошення Лева V Вірменина імператором (трон — важливий символ імператорської влади). Мініатюра з мадридського рукопису «Хроніки Йоана Скіліци» (ХІІ століття).

Невідомо, яким був титул Володимира. Руські тексти, створені після середини ХІ століття, називають його й усіх його предків князями. Це пізніша екстраполяція. Митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать» (близько 1050 року) вживає щодо Володимира і його сина Ярослава винятково тюркський титул «каган». Можливо, це також не реальне титулування, а літературний прийом, хоч цей титул також засвідчено у написі-графіто на стіні Софії Київської: «Спаси Господи кагана нашего», — припускають, що йшлося про Святослава, сина Ярослава.

Графіто «Спаси Господи кагана нашего» із Софії Київської і його промальовка.

2020 року на Житомирщині знайшли скарб, 27 срібних монет у якому викарбувано за життя Володимира Великого. На одному боці кожної з них зображено самого князя, на іншому — тризуб із хрестом