Спеціалізується на вивченні слов’янських поховальних пам’яток доби раннього середньовіччя та взаємодії різних поховальних традицій.
До кола його наукових інтересів також входять проблеми генези ранньосередньовічних археологічних культур, контакти осілого й кочового населення Східної Європи у добу Великого переселення народів.
Викладає курси з археології доби латену, римського часу та середньовіччя, теорії археології, методики польових досліджень.
Автор та співавтор численних наукових статей.
2024 року побачила світ його науково-популярна книжка «Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності» (видавництво «Віхола»).

2018 року здобула ступінь кандидата історичних наук за спеціальністю «Археологія» (Національний університет «Києво-Могилянська академія», Інститут археології НАН України), захистивши дисертацію на тему «Коштовні металеві аплікації костюма населення Степової Скіфії VII–III ст. до н. е.».
Провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України; кураторка постійної виставки «Скарби Криму. Повернення», що містить 565 експонатів (понад 2000 музейних предметів) — давньогрецьких, давньоримських, пізньоскіфських, сарматських, гунських і готських пам’яток, знайдених упродовж ХІХ–ХХІ століть під час археологічних досліджень Криму й повернених в Україну після 10 років боротьби в європейських судах.
Авторка та співавторка численних наукових статей, основний фокус яких — античні та скіфські прикраси. Для часопису «Локальна історія» створила цикл популярних текстів про скіфське золото.

Народився 6 липня 1992 року у Львові. У 2009–2014 роках був студентом історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (диплом магістра історії, викладача історії з відзнакою).

Упродовж 2014–2017 років — аспірант відділу новітньої історії Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. Працював над дисертацією «Суспільно-політичні процеси у Російській Федерації та російсько-українські відносини в українській громадській думці (2000–2012)», яку захистив у березні 2018 року.

Старший науковий співробітник  відділу нової історії України Інституту українознавства. За сумісництвом — старший науковий співробітник Інституту релігієзнавства (філії Львівського музею історії релігії) і дослідник-волонтер проєкту «Локальна історія». Голова Ради молодих вчених Інституту українознавства і Ради молодих вчених Відділення історії, філософії та права НАН України. Член організаційного комітету щорічної міжнародної наукової конференції «Історія релігій в Україні».

Сфера наукових зацікавлень: русистика, історія України та Росії рубежу XX–XXI століть, розвиток українсько-російських відносин у XXI столітті, проблематика національної ідентичності та історичної пам’яті, історія СРСР, історія Львова.

Основна сфера наукових інтересів — первісність. У 2009 році на археологічній практиці після першого курсу на спеціальності «Історія» в Маріупольському державному університеті вперше взяв участь в археологічній експедиції. Відтоді археологія стала його основним захопленням. Брав участь в багатьох археологічних експедиціях в Україні й за кордоном. У 2014 році отримав ступінь магістра археології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». 

Освіта
2014–2017 — аспірантура ІА НАНУ, відділі археології кам’яної доби.
2014 — магістерську програму «Історія. Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
2012 — бакалавр Маріупольський Державний Університету за фахом «Історія» (диплом з відзнакою).

Після вступу в аспірантуру в Інститут археології Національної академії наук поєднував навчання з роботою (починаючи з 2016 року) в освітньому проекті («БеркоШко»), що стало першим педагогічним досвідом. У 2019 році отримав ступінь кандидата історичних наук. Від 2020 року співпрацює з «Порталом» як співавтор серії «Навігаторів» і науковий редактор книжок. 

Співавтор підручника з інтегрованого курсу «Україна і світ», виданого в 2022 році вже під час повномасштабного вторгнення РФ. 

У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист України в лавах Збройних Сил України. 

Історією, і зокрема середньовічною історією України й Східної Європи, цікавився зі шкільного віку, тому по закінченні школи вступив на кафедру історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», де закінчив бакалаврат і магістратуру. Темами перших власних досліджень були києворуська політична історія та давньоруське літописання. Після університету вступив до аспірантури Інституту історії України Національної академії наук України. У цьому закладі захистив кандидатську дисертацію про методи дослідження найдавнішого руського літописання в історичній науці ХІХ–ХХ століть.

Працює в Секторі досліджень історії Київської Русі в Інституту історії України й у відділі історії України XIV — початку ХХ століття в Національному музеї історії України. Викладає курси із середньовічної історії України та Європи в Києво-Могилянській академії.

Серед інших історичних інтересів: європейське середньовіччя, індоєвропеїстика, етнонаціональні студії.