Музей книги і друкарства

Музей книги і друкарства України розташований на території Києво-Печерської лаври, у давній монастирської друкарні, що діяла від початку ХVІІ століття до початку XX століття.

1923 року при Музеї культури та побуту на території закритої владою Києво-Печерської лаври (з 1926 року — Всеукраїнське музейне містечко) почав діяти відділ письма і друку під керівництвом книгознавця Павла Попова. Роком раніше в Києві виник Український науковий інститут книгознавства на чолі з книгознавцем Юрієм Меженком. Вони працювали над організацією музею книги і друкарства, відкриття було заплановане на 1927 рік, однак завадили репресії. 1965 року, до 350-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, Павло Попов знову запропонував створити Український республіканський музей книги і поліграфічного виробництва у її колишньому приміщенні. Однак побачити втілення давнього задуму вже не встиг. 

Офіційною підставою для створення  Музею книги і друкарства України  (початкова назва — Державний музей книги і друкарства УРСР) була постанова Ради Міністрів УРСР 1972 року. Цим тогочасна влада відгукнулася на ухвалу ЮНЕСКО вважати 1972 рік Міжнародним роком книги. 

Музей почав діяти 1975 року. Серед перших наукових співробітників музею були майбутній академік НАН України Микола Сулима та майбутній доктор історичних наук Сергій Білокінь.

У незалежній Україні експозицію оновили. У травні 2000 року музей відкрили після ремонту. Було створено новий відділ — «Книга і друкарство України ХХ століття» — експонати якого розповідають про роль книжок у постанні української державності. 

Експозиція відображає історію книжкової справи від часів Русі. Загалом колекція музею — 26 рукописних книг, близько 600 стародруків і чимало пізніших цінних видань. Експонати показують увесь процес створення книги від примітивного кустарного приладдя до складних типографських верстатів. Відвідувачів приваблює, зокрема, папірня, де можна дізнатися про історію створення й долучитися до виготовлення паперу. Діє також «Скрипторій» для навчання каліграфії. 

2024 року директорка столичного музею книги і друкарства Валентина Бочковська отримала премію Йоганна Ґутенберґа. Нині музей активно оцифровує колекцію, щоб зробити її доступною для перегляду. 

Авторка: Ольга Петренко-Цеунова