Щекавицьке кладовище

Кладовище в Києві на горі Щекавиця. Засноване у 1770-х роках під час епідемії чуми. Місце останнього спочинку Артемія Веделя, Андрія Меленського, Петра Лебединцева та інших видатних діячів XVIII-XIX століття. Знищене за радянських часів.

1770 року в Києві вибухнула епідемія чуми, яка забрала життя понад шести тисяч киян. Для поховання мешканців Подолу міська влада постановила відкрити нове кладовище, яке поступово перетворилося на головний некрополь столиці.

1782 року тут коштом містян збудували церкву Всіх Святих — мурований тридільний однобанний храм, оздоблений ліпними пілястрами й увінчаний грушоподібною банею, прикрашеною позолоченими зірками. Навколо церкви були поховані діячі магістрату й представники відомих українських родів — Григоровичів-Барських, Балабухів, Максимовичів тощо.

Після влучання блискавки у 1809 році церкву реставрували, порушивши первинний архітектурний ансамбль храму — над притвором звели двоярусну псевдоготичну дзвіницю. «Ця й досі чарівна споруда єлизаветинської епохи у 1809 році була грубо спотворена перебудовою», — писав історик і мистецтвознавець Костянтин Широцький. У 1857 (або 1858) році до храму добудували приділ, освячений на честь святої Марії Магдалини.

Український етнограф, історик і мовознавець Микола Закревський в «Описании Киева» згадує про дивний артефакт, який бачив у церкві: «Около двадцатыхъ годовъ, въ притворѣ церкви, подъ колокольнею, на полу стояла у стѣны кость, похожая на человѣческую голень, но необыкновенной величины, длиною около одного аршина, въ поперечникѣ вершка три, весьма тяжелая. Въ тѣх мѣстахъ, гдѣ находятся связки изъ мускуловъ, кость эта была уже потерта и дрябла. Она очевидно принадлежала къ скелету какого нибудь огромнѣйшаго животнаго, можетъ быть допотопнаго, что для спеціалиста было бы лѣгко опредѣлить. Гдѣ ее выкопали и что съ нею сталось — намъ неизвѣстно».

У 1890 році Щекавицьке кладовище закрили для поховань, і церква перетворилася на парафіяльний храм. На початку ХХ століття вона пережила ще одну реконструкцію за проєктом архітектора Миколи Горденіна. У 1905 році храм був наново освячений.

Практика перетворювати старі кладовища на парки культури й відпочинку, поширена в 1930-х роках, зачепила і Щекавицьке кладовище. 21 жовтня 1935 року президія міської ради розпорядилася знести церкву Всіх Святих, і вже у грудні її почали руйнувати. Тоді ж знищили і більшу частину цвинтаря разом із похованнями — збереглася лише частина старообрядницької та мусульманської ділянок. Від храмового комплексу залишився тільки будинок причту — одноповерхова будівля на вулиці Олегівській, 32б.

У 1950 році на місці колишнього кладовища звели Подільську радіовежу — суцільнометалеву споруду заввишки 138 метрів, що в радянські роки працювала як «глушилка ворожих голосів». Тепер із неї ведеться мовлення низки радіостанцій. У 2000 році біля ділянки з мусульманськими похованнями відкрили мечеть «Ар-Рахма» — першу соборну мечеть Києва.

Авторка: Ольга Герасименко