Йоган-Ґеорґ Пінзель

Пінзель — унікальний митець не лише з огляду на свій внесок у мистецтво скульптури і і надзвичайну плідність. Він унікальний ще й тим, що про нього самого майже нічого не відомо: місце і дата народження, етнічне походження і обставини його життя переважно залишаються таємницею. До прикладу, польський історик мистецтва Збігнєв Горнунг вважав, що Пінзель був вихідцем з Чехії, на стиль якого вплинула празька школа, тоді як український мистецтвознавець Микола Голубець називав його «шлеським [сілезьким] різьбярем».

Невідомі навіть точні обставини того, як Пінзель опинився у тодішній Галичині. Згідно з однією версією, загадковий митець приїхав до Польщі наприкінці 1740-х років на запрошення архітектора Бернарда Меретина, щоб брати участь в оздобленні спроєктованих ним будівель. Згідно з іншою — у середині 1740-х років прибув на запрошення магната Миколи Василя Потоцького, який був його основним замовником і покровителем.

Навіть на своїх роботах Пінзель не залишав ніяких розпізнавальних знаків — ні підпису, ні дати, ні монограми — тому подекуди його авторство досі залишається предметом дебатів, не кажучи вже про точну кількість його скульптур. Відомо, що протягом 1750–1760-х років він працював над оздобленням храмів у Львові, Ходовичах, Городенці, Годовиці, Гвіздці, Бучачі і Монастириськах. У 1759–1761 роках вирізьбив статуї святих Атанасія і Леона, а також кінну статую святого Юра, що прикрашають екстер’єр собору святого Юра; також оформив кам’яницю № 40 на львівській площі Ринок, перебудованій під резиденцію митрополита УГКЦ Лева Шептицького.

Роботи Пінзеля, для яких характерна виразність, динамізм та емоційність, справили значний вплив на творчість таких майстрів галицького рококо як Томас Гуттер, Конрад Кутченрайтер, Георг Маркварт, Крістіан Сейнер і Себастьян Фесінгер. Його творчість сприяла появі Львівської школи скульпторів, до якої належали, зокрема, Антон Осинський, Іван Оброцький і Франциск Олендзький.

13 травня 1751 року у Бучачі Йоган Пінзель взяв шлюб з вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з дому Маєвською, яка народила йому двох синів, Бернарда і Антона. Помер він, ймовірно, також у Бучачі, де мав майстерню: точна дата смерті невідома, однак це сталося орієнтовно між 16 вересня 1761 року (цього дня він отримав останній задокументований розрахунок — за роботи у костелі в Монастириськах) і 24 жовтня 1762 року (цього дня його вдова знову вийшла заміж; втім, згідно з тогочасними звичаями жінка мала принаймні рік носити жалобу за чоловіком, перш ніж узяти повторний шлюб).

На сьогодні в Україні збереглося близько 63 робіт Пінзеля, 40 із них — у Львівській галереї мистецтв і в музеї Пінзеля. У Мюнхені зберігається 6 боцеті (скульптур-ескізів для більших робіт), які вивезла до Німеччини вдова майстра.

Авторка: Ольга Герасименко