Щедрик – українська християнська мелодія

«Щедрик» є найвідомішою у світі українською колядкою. Її знають в обробці Миколи Леонтовича, який працював над нею все зріле життя. Відомі п’ять варіантів його обробки «Щедрика» — останню він завершив за два роки до смерті. Його застрелив 1921 року чи то бандит, який удавав чекіста, чи то чекіст, який був бандитом. Зрештою, різниця між «чекістом» і «бандитом» була невелика, якщо й узагалі існувала.

Стисло кажучи, «Щедрик» є щедрівкою, тобто в ній немає християнського змісту. Вона постала ще в дохристиянські часи і є не різдвяною, а новорічною піснею, на що вказує її зміст. Оскільки в ній співається про ластівку, яка прилетіла до господаря, то, очевидно, йдеться про весняну пору (в давні часи новий рік припадав на початок весни).

Ми не знаємо, ані як ця щедрівка первісно звучала, ані як вона називалася. За однією версією, Леонтович почув її на Поділлі, за іншою — на Волині. Уперше в обробці Леонтовича її виконали 1916 року в Києві — тоді її заспівав хор Київського університету Святого Володимира.

Але світова кар’єра цієї колядки пов’язана з українською національною революцією. Молода Українська Народна Республіка вела боротьбу з декількома ворогами водночас і потерпала від браку міжнародного визнання. Тоді українським лідерам спала на думку ідея вислати за кордон український хор під керуванням Олександра Кошиця. Українські пісні у виконанні цього хору мали послужити рекламою українській справі, і культурна дипломатія мала замінити політичну.

Хор вирушив у довге турне, яке тривало три роки. За цей час українські співаки відвідали десять європейських країн. В одній із них їх почув американський продюсер російсько-єврейського походження Макс Рабінофф, і 1922 року він запросив хор до США. Там хор дав концерт у Нью-Йорку, у відомому Карнеґі-Холі. Перед кінцем першого акту хор Кошиця виконав «Щедрик», і цей номер зібрав найбільше оплесків.

У рецензії на концерт видання «The New York Times» писало, що музика України свідчить про «колосальне багатство і життєву енергію, які перекреслюють цілі століття найтрагічнішої історії у світі».

Кажуть, що серед публіки на концерті був американський композитор українського походження Пітер Вілгускі (Петро Вільховський).

За іншою версією, він почув «Щедрик» на американській платівці із записом хору Кошиця. Цей запис зберігся, і його можна почути на ютубі. Так чи інакше, Вільховський переклав пісню на англійську мову під назвою «Колядка дзвонів» («Carol of the Bells»). Відтоді українського «Щедрика» знають під цією назвою.

Цю українську пісню співала неймовірна кількість виконавців. Її часто використовували в рекламі. Зокрема, у 1970-х роках нею рекламували шампанське, і відтоді в уяві американців вона часто асоціюється зі дзвоном келихів і бульбашками газу, які піднімаються з дна. «Колядка дзвонів» не раз звучить у голлівудських фільмах, зокрема в «Один удома». Найоригінальніше виконання належить групі американських баскетболістів: вони відтворили ритм пісні ударами баскетбольних м’ячів об підлогу спортзалу.

Хоч колядка робила кар’єру на Заході, вона була малознаною в Україні: радянська влада не терпіла релігійного змісту цієї пісні. Те, що пісня не мала християнських символів, не мало значення — з перспективи комуністів вона все одно була релігійною. «Щедрик» відродився після падіння комунізму, і багато українців уперше почули її в американському виконанні. Подолавши довгу дорогу світом, колядка знову повернулася на батьківщину.

Автори: Надійка Гербіш, Ярослав Грицак