Хоростківський палац

Хоростківський палац

Один з малознаних, але великих палацових комплексів розташований у містечку Хоростків на сході Тернопільщини. 

Перша письмова згадка про Хоростків — від 1564 року, коли королівським привілеєм поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Юрія (Єжи) зі Струсів. У 1625 році поселення потрапляє у власність Єжи й Мартина Калиновських. За десятиліття Хоростків згадують уже в статусі містечка, поруч з яким розміщувалося однойменне село.

Історія палацу у Хоросткові

У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та саме місто перейшли до багатого і впливового магнатського роду Сангушків, а наприкінці того самого століття місцевість купив граф Юзеф Каласантій Левицький гербу Рогаля. Саме він наприкінці XVIII століття заклав тут палацовий комплекс. Син графа заснував у місті парафіяльний костел (не зберігся), греко-католицький храм і неоготичну каплицю-мавзолей (1870), а згодом передав Хоростків у спадок дочці Софії, дружині графа Вільгельма Станіслава Семинського. Нечастий випадок: граф узяв друге прізвище, дружинине, і став Семинським-Левицьким. Останнім представником цього роду, що мешкав у родинному гнізді до 1939 року, був Ян Станіслав Семинський-Левицький.

Старі споруди маєтку і сьогодні стоять по периметру великої, засадженої деревами й кущами площі. Деякі з будівель ще так-сяк жевріють, та навіть місцеві жителі не всі знають, що колись тут був маєток, — і називають це місце за інерцією «дослідною станцією». 

Поруч — так звані старий (XVIII століття) та новий (ХІХ століття) палаци графів Семенських-Левицьких. У старому ще на початку ХХІ століття діяв музей природи, та в останні роки спорожніле приміщення занепадає. 

Архітектурні особливості та перетворення палацу

Центральну частину будинку займав просторий парадний зал. Із боку саду найбільшим приміщенням була велика вітальня з паркетною підлогою з квітковим візерунком у центрі. В одному куті в напівкруглій ніші містилася велика кахельна піч на ніжках, кругла й біла, у другому — камін. Стеля була вкрита ліпниною, а стіни обклеєні шпалерами з тисненою розеткою над люстрою. Кімнати мали прегарні паркетні підлоги. 

Новий палац перебудували зі старого флігеля наприкінці ХІХ століття за проєктом італійського архітектора Боточчіні. Графи Семинські-Левицькі жили в цій необароковій красі, а в старому палаці лише зрідка влаштовували бали. Причиною для переселення стала висока вологість у старій резиденції: виявляється, навіть графи часом потерпають від плісняви. Усі цінні речі господарі теж перенесли в новий дім, рятуючи їх від грибка. 

Нова будівля й зараз почувається ліпше: тут розмістилися музична школа й міська бібліотека для дорослих імені Михайла Палія. Цей діяч культури, автор статей і книг, доктор філософії та історії, уродженець Хоросткова, подарував бібліотеці понад дві тисячі книг, газети й журнали різними мовами. 

Використання палацу та сучасний стан

Колекції старожитностей з палаців зникли ще за Першої світової коли комплекс кілька разів грабували. Друга світова війна перетворила маєток на цілковиту руїну. Радянська влада продовжила плюндрування: було вирубано парк, перестав грати водою фонтан резиденції.

Поруч зі старим палацом у великому парку стоять залишки флігелю, стаєнь і виїжджальні (тобто манежу). Стайні теж у 1890-х роках перебудували в стилі французького необароко. На їхнє призначення натякала ліпнина у вигляді кінської голови. На жаль, ці споруди спотворені вже в наші часи. Каретню перетворили на банальний сарай під пласким оцинкованим дахом — а колись це була цікава одноповерхова споруда: довга й дугаста, вона мала елегантного профілю дах з витонченими віконечками. Від великого флігеля, який постав ще на початку існування маєтку і був пізніше перебудований у стилі французького необароко, лишилася заледве половина.

Четверта велика споруда комплексу — власне манеж. Зараз тут ресторан «Графський двір». Тільки нічого шляхетного в ньому немає — крім старих стін. 

Авторка: Ірина Пустиннікова