Виникнення культури Кукутень-Трипілля

Носії культури Кукутень-Трипілля є органічною частиною масиву балкано-дунайських землеробів. Первісно ця культура зародилася в передгір’ях Румунських Карпат і просунулася на схід до Дніпра впродовж VІ—ІІІ тисячоліття до Р. Х. У Румунії археологи вперше виявили цю культуру ще наприкінці ХІХ століття. Її назвали культурою Кукутень (власне, за назвою румунського села Кукутень повіту Ясси — місця першої знахідки). У Польщі ця археологічна культура отримала назву «культура мальованої кераміки», а в Україні її відкрив любитель старожитностей Вікентій Хвойка біля селища Трипілля на Київщині. Отже, в українській науковій традиції культура має назву трипільської.

Від початку ІV тисячоліття до Р. Х. у кукутенсько-трипільській спільноті сформувався власний осередок металообробки. Археологам трапляються нечисленні скарби з мідними виробами: сокири, намисто, бляшки тощо. 

На відміну від Балкан, у трипільській культурі немає телів, оскільки люди не могли довгий час жити на одному місці: річки не наносили родючого мулу на поля, як було в південніших зонах землеробства. Родючість ділянок під обробіток доволі швидко знижувалася. Трипільські поселення існували по 50–70 років, після чого люди знімалися й переходили жити в інше місце. Цікаво, що, покидаючи старі поселення, трипільці їх спалювали (на стоянках цієї культури виявляють попіл і перепалені речі). 

Поселення землеробів — носіїв трипільської культури — трапляються напрочуд великі за розмірами, загальною площею по 200–400 гектарів. У них мешкало близько 10 000 людей — це більше, ніж у багатьох сучасних українських райцентрах. Селища трипільців часто називають протомістами. Безумовно, вони не мали справжньої міської структури (ідеться про адміністративні й культові місця та будівлі), але не можна не відзначити їхніх гігантських, як на той час, розмірів. 

Житла в цих поселеннях були двох типів: землянки й наземні глиняні оселі, які могли бути дво- чи триповерховими. Такий тип будівлі до України потрапив з Балкан. Про трипільські оселі можна скласти уявлення з глиняних статуеток, які відтворюють їх у мініатюрі.

Глиняні статуетки трапляються переважно антропоморфні (людиноподібні). Давніші знахідки зображають сидячих жінок, а пізніші — жінок, що стоять. Іноді в статуетці знаходять зерно, що імітує вагітність. Такі знахідки науковці пов’язують з культом плодючості.

Трипільська культура асимілювалась із сусідніми приблизно в 3000 році до Р. Х. У цей час в Україні клімат став сухішим і холоднішим — настав так званий малий льодовиковий період. Орні землі виснажилися через кількатисячолітню експлуатацію. Можливості екстенсивного землеробства були повністю вичерпані.

Історичне значення культури Кукутень-Трипілля полягає в тому, що саме з діяльністю її представників пов’язана остаточна перемога відтворювального типу господарства над мисливством і збиральництвом у лісостеповій смузі Правобережної України. 

Трипільці знищили ліси на значних територіях — ці землі перетворилися на пасовиська для худоби. Це стимулювало появу й поширення відгінного скотарства. 

Автор: Ігор Цеунов