Леонід Кравчук підписав закон «Про приватизацію державного майна», яким розпочався перехід майна з державної у приватну власність. Фактично приватизація виявилася розкраданням державної власності, яке нікому було спинити.
Після тривалих років планової економіки в 1990-ті Україна поринула в нерегульований вільний ринок. У 1992 році розпочалася широка приватизація державних підприємств у різноманітних галузях: від видобутку корисних копалин і важкої промисловості до багатоквартирних будинків. Зробити умовно «нічию» власність приватною було необхідністю, але ніхто не міг передбачити перебіг цього процесу і його наслідки.
Для приватизації була створена система майнових сертифікатів — ваучерів, які всі громадяни отримали на свою частку державної власності із правом вкласти їх туди, куди вважали за потрібне — скажімо, в акції підприємств. Але більшість людей не уявляла, що робити із сертифікатами. Працівники заводів у найкращому випадку вкладали ваучери в ті заводи, на яких працювали, не оцінюючи перспектив їхньої прибутковості. Невеличка частина людей вкладала ваучери в різноманітні трасти, ваучерні аукціони, сподіваючись на майбутні прибутки. Утім, чимало людей продало свої ваучери за безцінь, а у решти, особливо селян, їх просто виманили ті, хто знали, як ними скористатися. За невелику платню люди об’їжджали своїх односельців і збирали в них ваучери.
Відбувалася також приватизація нерухомості (будинків, квартир) і землі.
Унаслідок перерозподілу державного майна з’явилися так звані олігархи — люди, які збагатилися завдяки наближеності до влади. «Великим бізнесом» в Україні на той час називали саме привласнення державних ресурсів завдяки владним важелям. Збагатилися майбутні олігархи, звісно, не від самої приватизації, а від подальшого продажу металів, газу й інших ресурсів. Але олігархи не виникли нізвідки — громадяни зумовили їхню появу своєю необізнаністю і прагненням ситуативної дрібної вигоди.
У жодній країні Західної Європи не було прецеденту такого стрімкого розпродажу державної власності. Західний капіталізм мав свої закони й інституції, які його регулювали. А в Україні приватизація фактично перетворилася на розкрадання державної власності, яке нікому було зупинити. Свого піку формування олігархату досягло за часів президентства Леоніда Кучми і за його сприяння.
Один із найбільших у світі металургійних комбінатів, «Криворіжсталь», виставили на продаж у червні 2004 року. Переможцем торгів став Віктор Пінчук — зять Леоніда Кучми й один із найбагатших бізнесменів країни. Після Помаранчевої революції приватизація «Криворіжсталі» була скасована. Невдовзі її продали на аукціоні у шість разів дорожче.
Тоні Джадт у книжці «Після війни» пише, що перехід до вільного ринку й демократії у Східній Європі відбувся з жахливими порушеннями, але дивовижно, що відбувся взагалі, оскільки його втілювало покоління, яке ніколи не мало досвіду політичної та економічної свободи.
Автори: Валентина Мержиєвська, Павло Артимишин
Відео
