- Діяльність: Державна політика
- Дата народження: 1340 року
- Дата смерті: 20 лютого 1400 року
- Навігатор: Русь
Дмитро з Гораю — нащадок галицьких бояр, державний діяч Королівства Польського. Підскарбій великий коронний 1364—1370 та 1377—1391, маршалок великий коронний. Предстаник роду Горайських.
Біографія Дмитра з Горая — це яскравий приклад кар’єрного зростання вельможі на королівській службі за межами Русі. Цей представник світських еліт королівства Русі з роду Корчак послужив трьом королям: польському Казимиру ІІІ, угорському й польському Людовикові І та Владиславові Ягайлу, королю Польського королівства і найвищому князю Великого князівства Литовського.
Дмитро був одним із синів жидачівського старости Петра Івановича, котрий отримав від Казимира ІІІ на польських теренах (переважно на пограниччі із землями Русі) у 1353 року кільканадцять сіл. Твердиню Горай у Люблінській землі Дмитро зі своїм братом Іваном здобув від Людовика І у військовому таборі під Белзом 26 липня 1377 року за видатні заслуги та взірцеву службу. 28 травня 1388 року в Любліні Владислав Ягайло розділив маєтності між братами Горайлами: Дмитрові дісталися Горайський замок, Щебрешин і Красник, Іванові ж — батькова маєтність Клеце.
Серед усіх руських світських урядників на службі П’ястів від кінця Х століття Дмитро зробив найвидатнішу — просто-таки приголомшливу — кар’єру. Він перебував на посадах скарбника та маршалка двору, виконував військові й дипломатичні доручення сюзеренів, опікувався майбутньою польською королевою Ядвігою (зокрема, відіграв неабияку роль в її заміжжі саме з литовським князем Ягайлом, що той особливо цінував).
1390 року Дмитро одружився із Беатою з Божидару, що походила з роду Авданців. Можливо, це був його другий шлюб, адже на той час йому виповнилося близько 50 років. Завдяки шлюбові він суттєво розширив родинні землеволодіння від Вісли на заході до Сяну на сході, перетворившись наприкінці XIV століття на чи не найзаможнішого урядника королівства Польщі. Із числа русинів на королівській службі Дмитро точно був найвпливовішим і найбагатшим.
У шлюбі з Беатою мав трьох доньок: Анну, Єлизавету і Катерину. За віросповіданням був католиком. Помер 20 лютого 1400 року в Божидарі, похований у францисканському монастирі Завихоста.
Дмитро з Горая — найкраще задокументований приклад перебування руського урядника на службі королів Польщі у другій половині XIV століття, коли династія Романовичів припинила своє існування «за мечем» (себто за чоловічою лінією), а нащадки «за кужелем» (за жіночою лінією) вели боротьбу за розподіл її володінь. Знать королівства Русі опинилася перед екзистенційним вибором: кому служити? Частина обрала сюзереном князя Любарта, частина долучилася до творення Молдовського господарства чи виїхала на постійне місце проживання до Угорського королівства, ще інша присягнула Казимирові ІІІ. Приклад Дмитра з Горая тут не перший. Із кінця Х — початку ХІ століття спостерігаємо періодичні випадки перебування на службі П’ястів вихідців із Русі (як і поляків на службі руських князів).
Керівні династії обох країн упродовж ХІ — середини XIV століття були найтісніше поєднані матримоніальними зв’язками, торговельними інтересами, підтримували активний міжкультурний діалог, і цьому геть не суперечила конфесійна відмінність. Тому немає нічого дивного, що криза в державі Романовичів активізувала переходи на службу до П’ястів окремих руських вельмож. Вони, серед іншого, заклали основи сильного королівства Польщі, поважним складником якого від 1434 року стали Руське, Подільське й Белзьке воєводства (Palatinatus Russie, Palatinatus Podoliae, Palatinatus Belzensis).
Автор: Мирослав Волощук
Dmytro of Horai
Activity: State politics
Date of birth: 1340
Date of death: February 20, 1400
Navigator: Ruthenia
Dmytro of Horai was a descendant of Galician boyars and a statesman of the Kingdom of Poland. He served as Grand Crown Treasurer (1364–1370 and 1377–1391) and Grand Crown Marshal. He was a representative of the Horai family.
The biography of Dmytro of Horai is a vivid example of the career rise of a nobleman in royal service outside Ruthenia. This representative of the secular elite of the Kingdom of Ruthenia, from the Korczak clan, served three kings: the Polish king Casimir III, Louis I of Hungary and Poland, and Władysław II Jagiełło, King of Poland and Supreme Duke of the Grand Duchy of Lithuania.
Dmytro was one of the sons of Petro Ivanovych, the starosta of Zhydachiv, who received several villages in Polish territories (mainly along the border with Ruthenian lands) from Casimir III in 1353. The fortress of Horai in the Lublin land was granted to Dmytro and his brother Ivan by Louis I in the military camp near Belz on July 26, 1377, for outstanding заслуги and exemplary service. On May 28, 1388, in Lublin, Władysław Jagiełło divided the estates between the Horai brothers: Dmytro received Horai Castle, Szczebrzeszyn, and Kraśnik, while Ivan received their father’s estate Kłec.
Among all Ruthenian secular officials in the service of the Piast dynasty from the late 10th century onward, Dmytro achieved the most remarkable—indeed astonishing—career. He held the offices of treasurer and court marshal, carried out military and diplomatic assignments for his suzerains, and supervised the future Queen of Poland, Jadwiga. In particular, he played an important role in arranging her marriage to the Lithuanian prince Jagiełło, which the latter greatly appreciated.
In 1390, Dmytro married Beata of Bożydar from the Abdank family. This may have been his second marriage, as he was around 50 years old at the time. Through this marriage, he significantly expanded his family’s landholdings—from the Vistula in the west to the San River in the east—becoming by the end of the 14th century one of the wealthiest officials in the Kingdom of Poland. Among Ruthenians in royal service, he was certainly the most influential and richest.
In marriage with Beata, he had three daughters: Anna, Elżbieta, and Katarzyna. He was a Roman Catholic. He died on February 20, 1400, in Bożydar and was buried in the Franciscan monastery in Zawichost.
Dmytro of Horai is the best-documented example of a Ruthenian official serving Polish kings in the second half of the 14th century, when the Romanovych dynasty ceased to exist “by the sword” (i.e., in the male line), and its descendants “by the spindle” (in the female line) competed for the division of its possessions. The nobility of the Kingdom of Ruthenia faced an existential choice: whom to serve? Some chose Prince Liubart as their suzerain, others participated in the formation of the Moldavian Principality or moved permanently to the Kingdom of Hungary, while others pledged allegiance to Casimir III. Dmytro of Horai was not the first such case. From the late 10th to early 11th centuries, there are periodic examples of Ruthenians serving the Piasts (as well as Poles serving Ruthenian princes).
The ruling dynasties of both countries from the 11th to the mid-14th century were closely connected through marital ties and trade interests and maintained active intercultural dialogue, despite confessional differences. Therefore, it is not surprising that the crisis in the Romanovych state intensified the transition of some Ruthenian nobles into the service of the Piasts. Among other things, they helped lay the foundations of a strong Kingdom of Poland, an important component of which from 1434 became the Ruthenian, Podolian, and Belz Voivodeships (Palatinatus Russiae, Palatinatus Podoliae, Palatinatus Belzensis).
Author: Myroslav Voloshchuk
