logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Довге XIX століття / Панас Мирний

Панас Мирний icon icon

20 серпня 1866 року – 21 серпня 1866 року Іван Нечуй-Левицький 6 листопада 1867 року – 7 листопада 1867 року Микола Лисенко 13 травня 1849 року, Миргород – 28 січня 1920 року, Полтава Панас Мирний 1873 рік – 1876 рік Діяльність у Києві Південно-Західного відділу Російського географічного товариства — першого прототипу академії наук в Україні. 1873 рік – 1876 рік Діє Південно-Західний відділ Російського географічного товариства
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Культура, Література, Наука й освіта
  • Дата народження: 13 травня 1849 р.
  • Дата смерті: 28 січня 1920 р.
  • Навігатор: Довге XIX століття

Народився 13 травня 1849 року в Миргороді. Помер 28 січня 1920 року у Полтаві. Драматург, громадський діяч і прозаїк-реаліст.

Панас Якович Рудченко, якого ми знаємо під псевдонімом Панас Мирний, був сином бухгалтера повітового казначейства і доньки колезького реєстратора. Сім’я жила за тодішніми мірками «простенько», і завдяки цьому хлопчикові вдалося уникнути зросійщення: мати говорила з дітьми тільки українською мовою, у домі часто бували мандрівні лірники і кобзарі.

Характер хлопчика ще змалку немовби вказував на його майбутній літературний псевдонім. «Хлопчик дуже тихої, лагідної вдачі; в дитячому товаристві держався більше осторонь; сяде, було, собі над горою і дивиться на той широкий краєвид, що одкривався йому з гори», — таким запам’ятала Панаса Мирного його ровесниця Олена Пчілка. «Був дуже мирний, колотнечі не терпів: одразу ж тікав геть», — згадувала його сестра Олександра.

Випустившись із Гадяцького повітового училища, 14-річний Панас розпочав чиновницьку службу: спершу у суді, потім у Гадяцькому, а згодом — у Миргородському казначействі. Він був сумлінним і відповідальним працівником, що дозволило йому зрештою дослужитися до статського радника; однак чиновницька праця зовсім його не цікавила: вечорами після служби юнак робив перші проби пера, і це було його найкращим відпочинком.

У становленні Панаса Мирного як письменника важливу роль зіграв його старший брат Іван Рудченко (Білик); згодом вони написали у співавторстві роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Іван приятелював із Михайлом Драгомановим, збирав український фольклор, публікував збірки казок і пісень, писав статті для львівського журналу «Правда». Перші твори під псевдонімом «Панас Мирний» з’явились у тій-таки «Правді» 1872 року: вірш «Україна» й оповідання «Лихий попутав».

Через Емський указ тексти Панаса Мирного вперше виходили друком здебільшого за кордоном і були маловідомими на теренах тодішньої Російської імперії; усього він написав понад тисячу творів, але більшість із них за життя залишалася в рукописах.

Літературну діяльність Панас Мирний поєднував із громадсько-політичним активізмом. Він був пов’язаний із визвольним рухом, належав до підпільного полтавського революційного гуртка «Унія», підтримував зв’язки з такими культурними діячами, як Микола Лисенко, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Леся Українка, Марко Кропивницький, Михайло Коцюбинський тощо. Він закликав до боротьби за рівність і права жінок, а також написав відозву з критикою дій царської влади після того, як у 1914 було заборонено вшанування пам’яті Тараса Шевченка.

«Політично підозрілу особу» Панаса Мирного зрештою оголосили в розшук, однак це виявилося марною справою. Він надійно конспірувався й до кінця життя не розкривав свого справжнього імені, тому воно залишалося таємницею як для читачів, так і для урядовців. Необхідність уникати зайвих неприємностей тут поєднувалася з природною скромністю: письменник не хотів слави — його пріоритетом було служіння для людського блага. Тож царські чиновники так і не дізналися, що напівміфічним бунтарем Панасом Мирним був поважний статський радник і кавалер п’яти орденів Панас Рудченко.

Важким ударом для письменника став відхід його брата Івана від українського руху: з віком він зневірився в «малоруській» культурі і літературі, вважаючи її гідною хіба для «хатнього вжитку». «Чимало своїх-таки мудраків, що, забувши, якого вони роду і плоду, негують своєю рідною мовою, пророкуючи їй короткий вік, доки прості люди просвітяться наукою і одкинуть тоді свою мову як нікчемну», — гірко писав Панас Мирний, імовірно, маючи на увазі полеміку з братом.

Письменник помер у 1920 році у Полтаві, на той час вже захопленій радянськими військами. Попри похилий вік, він до смерті мусив працювати у державній установі, щоб утримувати родину. Разом із дружиною Олександрою Михайлівною Шейдеман він мав трьох синів: старший загинув на Першій світовій, молодший — на радянсько-українській війні, а середульший понад двадцять років працював директором музею свого батька в Полтаві.

Короткі висновки

  • Культурний діяч та реформатор — став одним із засновників української реалістичної прози.
  • Громадський діяч — брав активну участь у культурному відродженні, займався благодійністю, підтримував розвиток української мови та літератури. Виступав проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка та закликав до боротьби за свободу і рівноправність жінок.
  • Творчий доробок — написав понад тисячу творів. Найвідоміші:  романи «Повія», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та драматична поема «Лимерівна». Центральне місце в творчості — зображення життя простих людей, боротьба проти соціальної несправедливості.
  • Спадщина — зробив вагомий внесок в українську літературу, боротьбу за свободу, рівноправність, а також у розвиток суспільної думки.

 

Автор: Ольга Герасименко

Panas Myrny

Activity: Culture, Literature, Science and Education
Date of Birth: May 13, 1849
Date of Death: January 28, 1920
Navigator: The Long Nineteenth Century

Born on May 13, 1849 in Myrhorod. Died on January 28, 1920 in Poltava. Playwright, public figure, and realist prose writer.

Panas Myrny, whose real name was Panas Rudchenko, was the son of an accountant of the district treasury and the daughter of a collegiate registrar. By the standards of the time, the family lived rather modestly, which helped the boy avoid Russification: his mother spoke only Ukrainian with the children, and traveling lirnyks and kobzars (traditional folk musicians) often visited their home.
The boy’s character from an early age seemed to foreshadow his future literary pseudonym. “The boy was very quiet and gentle in disposition; among children he tended to stay somewhat apart; he would sit on the hill and look at the wide landscape that opened from there,” remembered his contemporary Olena Pchilka. His sister Oleksandra Rudchenko also recalled: “He was very peaceful and could not stand quarrels — he would immediately walk away.”
After graduating from the Hadiach District School, fourteen-year-old Panas began working as a civil servant: first in the court, then in the treasury offices in Hadiach and later in Myrhorod. He was a diligent and responsible employee, eventually attaining the rank of state councillor. However, bureaucratic work did not interest him. In the evenings after work, the young man made his first attempts at writing, which became his greatest source of relaxation.
An important role in the formation of Panas Myrny as a writer was played by his older brother Ivan Rudchenko (known by the pseudonym Bilyk). Later the brothers co-authored the novel Khiba revut voly, yak yasla povni? (“Do Oxen Low When Mangers Are Full?”). Ivan was a friend of Mykhailo Drahomanov, collected Ukrainian folklore, published collections of folk tales and songs, and wrote articles for the Lviv journal Pravda. The first works under the pseudonym “Panas Myrny” appeared in the same journal in 1872: the poem “Ukraine” and the short story “Lykhyi Poputav.”
Because of the Ems Ukaz, Panas Myrny’s texts were initially published mostly abroad and remained little known within the territories of the Russian Empire. In total he wrote more than a thousand works, but most of them remained in manuscript form during his lifetime.
Panas Myrny combined his literary activity with civic and political engagement. He was connected with the national liberation movement and belonged to the underground Poltava revolutionary circle “Uniia.” He maintained contacts with prominent cultural figures such as Mykola Lysenko, Mykhailo Starytsky, Ivan Karpenko-Kary, Lesya Ukrainka, Marko Kropyvnytskyi, and Mykhailo Kotsiubynsky. He advocated the struggle for equality and women’s rights and wrote an appeal criticizing the actions of the tsarist authorities after commemorations of Taras Shevchenko were banned in 1914.
Eventually Panas Myrny, considered a “politically suspicious person,” was declared wanted, but the search proved futile. He carefully concealed his identity and never revealed his real name during his lifetime, so it remained unknown to both readers and government officials. The need to avoid trouble was combined with his natural modesty: the writer did not seek fame; his priority was serving the public good. Thus tsarist officials never discovered that the semi-legendary rebel Panas Myrny was actually the respected state councillor and holder of five orders, Panas Rudchenko.
A painful blow for the writer was his brother Ivan’s withdrawal from the Ukrainian movement. With age, Ivan lost faith in “Little Russian” culture and literature, believing it suitable only for “domestic use.” “There are many of our own wise men who, forgetting their roots, neglect their native language, predicting it will soon disappear once ordinary people become educated and abandon their language as worthless,” Panas Myrny wrote bitterly, likely referring to his polemic with his brother.
The writer died in 1920 in Poltava, which at that time had already been occupied by Soviet troops. Despite his advanced age, he had to continue working in a government institution until his death in order to support his family. Together with his wife Oleksandra Mykhailivna Sheydeman, he had three sons: the eldest was killed in World War I, the youngest died during the Ukrainian–Soviet War, and the middle son worked for more than twenty years as director of his father’s museum in Poltava.

Brief Conclusions

Cultural figure and reformer — became one of the founders of Ukrainian realist prose.
Public figure — actively participated in the cultural revival, engaged in charitable work, and supported the development of the Ukrainian language and literature. He opposed the ban on honoring the memory of Taras Shevchenko and called for the struggle for freedom and women’s equality.
Creative legacy — authored more than a thousand works. Among the most famous are the novels Poviia, Khiba revut voly, yak yasla povni?, and the dramatic poem Lymerivna. A central theme of his work is the depiction of the lives of ordinary people and the struggle against social injustice.
Legacy — made a significant contribution to Ukrainian literature, the struggle for freedom and equality, and the development of social thought.

Author: Olha Herasymenko

 

Зміст

Автор Ольга Герасименко
Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак
Детальніше
попередня Українська археологія
наступна Микола Леонтович

Пов’язані матеріали

Луцьк Місто
icon
Олександр Кониський Особистість
icon
Михайло Драгоманов Особистість
Будинок Полтавського земства Архітектурна пам’ятка
Журнал «Основа» Культурний артефакт
icon
Іван Котляревський Особистість
Будинок Полтавського губернського земства Історична пам’ятка
Український архітектурний модерн Явище
Модернізм Явище
Виходить фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Подія

Панас Мирний у 1870 році

Панас Мирний (робота Миколи Підгорного)

Батьки Панаса Мирного, Тетяна Іванівна та Яків Григорович Рудченки

Панас Мирний та Іван Білик.

Серія листівок «Класики української літератури», Панас Мирний (Панас Якович Рудченко 1849-1920)

Слово о полку Ігоревім у віршованих перекладах, віденське видання, 1915 рік.

Садиба родини Рудченків у Гадячі.

Поштова марка на честь Панаса Мирного

Відео

promo

Панас Мирний. Українська література в іменах

promo

Панас Мирний : страх і талант

promo

Головна «Повія» української літератури. Панас Мирний і проституція в 19 столітті

Чарівність енергії: Михайло Драгоманов

Чарівність енергії: Михайло Драгоманов

455 грн

Докладніше
Леся Українка. Книги Сивілли

Леся Українка. Книги Сивілли

415 грн

Докладніше
Формування модерної української нації: теорія і суспільні виклики (ХІХ - початок ХХ ст.)

Формування модерної української нації: теорія і суспільні виклики (ХІХ – початок ХХ ст.)

180 грн

Докладніше
Іван Котляревський: між імперією та Україною

Іван Котляревський: між імперією та Україною

220 грн

Докладніше
Notre Dаme D

Notre Dаme D"Ukraine: українка в конфлікті міфології.

480 грн

Докладніше
З непокритою головою

З непокритою головою

380 грн

Докладніше
Леся Українка - дітям

Леся Українка – дітям

217 грн

Докладніше
Несерійний : Історії про життя 50 українців та українок

Несерійний : Історії про життя 50 українців та українок

572 грн

Докладніше
Леся. Мандрівний клубочок

Леся. Мандрівний клубочок

413 грн

Докладніше
Спільна мова. Як народжуються і живуть слова

Спільна мова. Як народжуються і живуть слова

348 грн

Докладніше
Бустрофедон та інші. Коротка історія читання

Бустрофедон та інші. Коротка історія читання

331 грн

Докладніше

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись