Довге ХІХ століття [навігатор]

2,5 млн років тому Первісність І тисячоліття до Р. Х Античність VI Темні віки середина ІХ Русь середина ХІІІ Пізнє середньовіччя. Русь після Русі XVI Козацька доба 1789 Довге XIX століття 1914 Світові війни 1945 Повоєнний СРСР від 1991 року Сучасність

Опис Галерея Часолінія періоду Пов’язані матеріали Література

Ярослав Грицак

Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка.

Детальніше

«Навігатор з історії України. Довге ХІХ століття»

«Навігатор» по ХІХ століттю розповідає про зростання української національної самоідентифікації на тлі національно-визвольних процесів, що в той час розгорталися по всій Європі. На тлі радикальних технологічних і демографічних змін — розвитку транспорту й засобів зв’язку, винаходу парових машин і вакцин, стрімкого зменшення смертності й посилення міграції — відбувалися також зміни у ставленні українців до своєї культури й державності.

У «Навігаторі» показано перехід від етнографічного зацікавлення на початку періоду, коли навіть найвидатніші українські інтелектуали не вважали за доцільне писати наукові статті українською мовою і уявляли майбутню Україну щонайбільше частиною федерації слов’янських народів, до національної рішучості кінця століття, коли й митці, і політики, і меценати побачили, що потрібно вкладати ресурси в розбудову самостійної української держави.

Час і простір

ХІХ століття було століттям одної з найрадикальніших трансформацій, які коли-небудь переживало людство. Коротко її можна охарактеризувати як перехід від аграрного до індустріального суспільства.

Історики пропонують дивитися на модернізацію ХІХ століття як на результат подвійної революції: індустріальної, яка почалася в 1770–1780-х роках у Великобританії; і політичної — її започаткували Американська (1775) та Французька (1789) революції. Кінцем же цього століття прийнято вважати першу найбільшу катастрофу модерності — Першу світову війну.

Така періодизація збігається з українським ХІХ століттям. Його початок традиційно пов’язують із появою в 1798 році «Енеїди» Івана Котляревського (1769–1838) — першого твору, написаного сучасною українською мовою, а кінець — із Першою світовою війною, у якій український фактор відіграв велику роль.

Якщо дивитися на українське довге століття як на драму, то в ньому міняється не лише сценарій — міняються актори і сама сцена. Початок довгому ХІХ століттю заклав великий поділ між Україною «старою» і «новою». Найперше зійшли зі сцени три старі актори української історії: українське козацтво, Річ Посполита і Кримське ханство. Після трьох поділів Польщі (1772–1795) більшість українських земель (85 %) підпала під владу Російської імперії, решта 15 % (Галичина, Буковина і Закарпаття) опинилися під владою Австрійської (з 1867 року — Австро-Угорської) імперії. Такий уклад без великих змін зберігся аж до 1914 року.

Ідеї

Ідея поступу — одна з головних ідей ХІХ століття. Поняття поступу існувало й раніше. Тільки що в середньовічні часи воно означало відстань, яку могли подолати піший або вершник від сходу до заходу сонця. Ця відстань була сталою. Натомість поступ у ХІХ столітті означав передовсім зміни за формулою: «Усе більше, більше й більше — і швидше, швидше й швидше». У 1857 році, повертаючись на пароплаві із заслання, Тарас Шевченко записав у своєму щоденнику, що це «молоде дитя, що росте не щодня, а щогодини, незабаром зжере батоги, престоли й корони, а дипломатами й поміщиками тільки закусить, потішиться, як школяр льодяником».

І він не помилився. Визначальною для епохи була зміна ментальності — а старе аграрне суспільство боялося змін. Тож виникла нова лінія конфлікту: між тими, хто сахається модернізації та намагається її уникнути, і тими, які вітають її і не жаліють зусиль заради її просування, бо вважають виклик, який стоїть перед ними, питанням життя і смерті: «Модернізуйся — або погибай!». Конфлікт між прихильниками і противниками поступу став однією з головних сюжетних ліній української історії ХІХ століття.

ХІХ століття писало сценарії, які стали реальністю ХХ століття. Ці сценарії можна коротко охарактеризувати як «ізми» (ідеології): соціалізм, лібералізм, консерватизм, фемінізм тощо. Усі вони були продуктами ХІХ століття, але за їхніми лекалами конструювали «новий гарний світ» ХХ століття.

Значення

Модернізація на українських землях набирала різних форм. Український історичний досвід цього століття слугує доброю ілюстрацією того, що соціологи та історики називають «множинними модерностями». У російській частині було багато економічної модернізації, але мало політичної, в австрійській ситуація була з точністю до навпаки.

Це ж можна сказати і про процес творення модерної української нації. Він був суперечливим, далеким від завершення, і міра його успіху різнилася в різних царинах і регіонах. Успіх був більшим у літературі, меншим — у політиці та зовсім незначним — в економіці; більшим — в австрійській, аніж російській частині; більшим у містах, аніж по селах; а серед міст — більшим у тих, які мали університети й розбудований публічний простір. Та якщо уявити історію довгого українського століття як рухому шкалу, то попри певну хаотичність міра присутності на ній «українськості» зростає тим вище, чим далі ми рухаємося до кінцевої точки.

Але разом із тим зростає і шкала насильства. Оцінюючи українське ХІХ століття з перспективи нашого часу, можемо чітко бачити, що це століття передало наступному: зародки модерної української нації та зерна модерного насильства.

(Фрагмент із книжки Ярослава Грицака «Подолати минуле: Глобальна історія України»)

Часострічка періоду

Довге XIX століття

До розділу

кінець XVIII –ХІХ століття

Промислова революція в Україні

Промислова революція — тобто перехід від ручного й ремісничого виробництва до машинного й фабричного — на теренах України, як і в решті Європи, тривала впродовж довгого ХІХ століття.

5 травня 1789 року–9 листопада 1799 року

Французька революція

Революція, що поклала край абсолютній монархії у Франції, проголосила принципи, головними з яких були: скасування феодальних привілеїв, рівності всіх громадян перед законом, відділення церкви від держави. Вона запустила процеси, які повторювалися в революційних виступах ХІХ–ХХ століть (аж до падіння комунізму).

1799 рік

Відкрито Луганський чавуноливарний завод

Луганський чавуноливарний завод став першим підприємство на Донбасі й першим заводом на теренах Російської імперії, де доменні печі працювали на кам’яному вугіллі.

Кінець XVIII– початок ХІХ століття

Українські землі в складі Російської і Австрійської імперій остаточно втрачають автономію.

1805 pік

Засновано Імператорський харківський університет

Університет постав із ініціативи й на кошти мецената Василя Каразіна. Мав чотири відділення: словесних, моральних і політичних, фізичних і математичних, медичних наук.

1805 рік

Засновано Кременецьку гімназію

Гімназія, відома під назвою Кременецької або Вищої Волинської, була навчальним закладом університетського рівня, освітнім центром Правобережної України. Заснована на базі колишнього єзуїтського колегіуму. Із 1819 року стала ліцеєм, який проіснував до 1831-го.

1809 рік

Авторизоване видання «Енеїди»

До 1809 року «Енеїда» Івана Котляревського, яку можна вважати початком новочасної української літератури, двічі виходила в Санкт-Петербурзі без відома автора та з численними помилками. 1809 року Котляревський надрукував власну версію за фінансової підтримки Семена Кочубея.

1809 рік

Відкриття першої гімназії в Києві.

ІІ половина 1812 року

Наполеонівська кампанія в Російській імперії

Військові походи Наполеона були спробою нести революцію на кінці багнета — він прагнув об’єднати Європу на нових революційних принципах. Цей проєкт, однак, провалився внаслідок війни з Російською імперією 1812. На землю України Наполеон не вступав, тут воювала союзна йому австрійська армія, якій вдалося захопити частину Волинської губернії.

Рекомендована література

Спогади з Волині, Полісся і Литви. 1840 рік /Ю.І. Крашевський/ (2025)

858 грн