Петро Григоренко

…Я не був особисто знайомий із Петром Григоренко, коли писав свою експертизу; про його справу знав із Самвидаву. У 1969-му році приїхав із Москви Андрій, син Григоренка, і привіз матеріали його справи, що були переписані адвокаткою Софією Василівною Калістратовою. Вона не могла захистити генерала від тієї системи, але фіксувала всі допити та медичні документи. Завдяки переданим нею аркушам із справи Петра Григоренка і відбулася моя експертиза. Це було у Житомирі, де я тоді працював та винаймав кімнату. І писав, писав, писав…

Петро Григорович Григоренко був одним із найвідоміших радянських дисидентів. Генерал, начальник кафедри військової кібернетики в Академії ім. Фрунзе в Москві, він насмілився публічно критикувати комуністичну партію. Як результат він був позбавлений військового звання та підданий психіатричним репресіям (двічі). Послідовний правозахисник, він продовжував свою діяльність, зосередивши більшу частину своєї активності на кримськотатарській ситуації. Оскільки судити бойового генерала, що пройшов війну, радянська влада не ризикнула, його вирішили визнати психічно хворим. Повне психічне здоров’я не викликало сумнівів у московських психіатрів, які, за наказом КДБ, винайшли у Григоренко виражений психічний розлад.

Коли дружина генерала приїхала до нього на побачення до психіатричної лікарні, вона спитала у його лікаря: «На що все ж таки хворіє мій чоловік?». Лікар відповів: «Нічого серйозного в нього немає». У відповідь Зінаїда Григоренко сказала: «Навіщо ж ви тримаєте його в лікарні і не лікуєте його?». І отримала пряму відповідь: «Вашому чоловікові не потрібні медикаменти. Йому показана «стінотерапія». Це єдиний метод лікування, що йому необхідний!». Емігрувавши з СРСР до США, Петро Григоренко наполіг, щоб провідні американські психіатри провели йому судово-психіатричну експертизу. Вона була проведена у Вашингтоні в Американській Психіатричній Асоціації. Григоренко був визнаний психічно здоровим і таким, який ніколи не страждав на психічні захворювання.

Мешкаючи в США, Петро Григорович Григоренко продовжував займатися правозахисною діяльністю, виступав на захист радянських дисидентів. Помер генерал Григоренко у 1987 році. Ми із ним так ніколи і не побачилися.