Сильвестр (Василь)

Сильвестр був автором першої руської (київської) хроніки, відомої під умовною назвою «Повість временних літ», у якій сформував цілісну оповідь про руську історію до початку ХІІ століття. Більшість відомостей про нього походить саме з його хроніки.

Він походив із Києва. Народився на початку 1050-х років. У хрещенні отримав ім’я Василь, а пізніше, коли прийняв чернечий постриг, взяв ім’я Сильвестр. У 17 років прийшов до Києво-Печерського монастиря, де його прийняв ігумен Феодосій. До 1115 року — ймовірно, 1113-го — став ігуменом монастиря святого Михаїла на Видубичах. Згідно з його припискою, що збереглася у низці списків «Повісті временних літ» (зокрема найдавнішому — Лаврентіївському), завершив цю хроніку в березні–серпні 1116 року.

1 січня 1118 року став єпископом Переяславльським і обіймав цю посаду до смерті 12 квітня 1123 року.

Василь-Сильвестр, вірогідно, походив зі знатної родини, що може опосередковано засвідчити його кар’єра. Адже діяльність цього ігумена на обмежувалася монастирськими справами. Він тішився прихильністю князя Володимира Мономаха, який був патроном Видубицького монастиря і спадковим володарем Переяславля, та й сам мав симпатії до князя: вони виразно помітні в «Повісті временних літ», а в Лаврентіївському списку навіть збереглося складене князем «Повчання дітям». Сильвестр виступав посередником у переговорах князів під час конфлікту на Волині в 1097–1098 роках, а наприкінці ХІ — на початку ХІІ століття подорожував до Новгорода й Ладоги — імовірно, за дорученням Володимира.