Будинок Барського

Споруда постала в 1900 році, на світанку сецесії в місті, як приватне житло — і тут дотримано «людських» пропорцій висотності.

Додаткові туристичні потяги ще не їздять у напрямку Кропивницького, хоча гурмани вже відкрили для себе це архітектурне Ельдорадо.

На початку ХХ століття підхід до забудови в місті —тоді Єлисаветграді — змінився з домінантно-фонового на акцентний. Акцентні будівлі споруджували на кутах або посеред кварталів, зазвичай вони були трохи вищі та приваблювали око численними деталями.

Ар-нуво — король акцентів — природно став панівним стилем у місті між 1900 і 1910 роками.

Головними конкурентами в боротьбі за замовників були дві відомі постаті: міський архітектор Яків Паученко (1866–1914) та співавтор нового плану міста Олександр Лішневський (1868–1942). Обидва захоплювалися ар-нуво й новими можливостями, які давав розвиток технологій; обидва експериментували з чистим ар-нуво, хоча й тяжіли до еклектики; обидва були прихильниками так званого цегляного модерну.

Найвідоміший із проєктів Лішневського — будинок Барського (вулиця Театральна, 40), де зараз розташований Обласний краєзнавчий музей.

Посеред традиційних рослинних орнаментів, якими прикращено будинок, ховається чимало тварин: змії, пави, сичі. Подейкують, що Лішневський якось побачив на будові кицьку — й увічнив її як декоративний елемент. Окрім звичайної фауни, на фасаді можна побачити ще й медузу — символ долі.

Інтер’єри будівлі еклектично-мінливі: куртуазне рококо в будуарі змінює «опіумний» мавританський стиль у кімнаті для куріння; тепла, апетитна сецесія у вітальні скидається на шлейф ароматів від гарячої страви. Зараз там цікавезні експонати краєзнавчого музею, але завжди можна собі дофантазувати віртуальну реальність.

Автори: Дмитро Горбачов, Ірина Магдиш, Андрій Тараненко