Палац Глібова

У Чернігів туристи їдуть по давньоруські храми, по гармати на дитинці, по ошатне білосніжне козацьке бароко Катерининської церкви. Та є в місті чимало архітектурних цікавинок, про які більшість мандрівників і не підозрює. Романтичний маєток Григорія Глібова — саме з таких.

Колись місцевий землевласник середньої руки, дворянин Глібов будував свій палац у селі Бобровиця. З того часу минуло майже півтора століття — і Чернігів Бобровицю давно поглинув, зробив своїм мікрорайоном. Зараз це вулиця Шевченка, 97 — поблизу ліцею № 16 та Чернігівської політехніки.

Історія палацу Глібова

Як і кожен порядний маєток, резиденція Глібова складалася не лише з палацу. Тут були каретня, де господар тримав один з найдорожчих екіпажів у Чернігові, будинок садівника, льодовня. Остання — корисна річ в епоху без холодильників: у глибокій і прохолодній льодовні брили криги могли не розтанути навіть улітку. Обабіч липової алеї, що вела до маєтку, були мальовничо розкидані гранітні валуни — до наших днів вони не збереглися. 

Архітектурні особливості та перетворення палацу

Як майже кожна романтична замкоподібна споруда, маєток Глібова має свою легенду про кохання. Розбитому серцю найкраще пасує Париж, тож у легенді все відбувалося саме там. Григорій Михайлович колись закохався у Франції — у парижанку, без взаємності. Чоловіком він був інтелігентним, модним, епатажним, освіченим — вивчився на юриста в Київському університеті, де здобув золоту медаль за твір з історії права, а ще відвідував лекції фізико-математичного факультету університету в тодішній столиці імперії — Санкт-Петербурзі. Та кохання річ така, що силою його не нав’яжеш. Обраниці Глібов не сподобався, хоч і компліментами засипав, і до себе на Чернігівщину запрошував. Сказала: що це за кавалер без замку? Тоді він нібито вирішив довести холодній красуні, що і в Бобровиці є замки — і звів на межі ХІХ та ХХ століть резиденцію, стилізовану під середньовічний європейський форпост. З високою, дещо непропорційно тонкою вежею, з багатим декором фасаду, надійними глибокими пивницями й гербовим картушем над дверима. Герб був таким же романтично-інфальтильним, як і вся споруда: Пегас, що летить між хмар. Вийшов мікс неоготики й популярного на теренах Російської імперії цегляного стилю. Так старався для тої єдиної — а не оцінила, не приїхала, не побачила. 

Може, і розбивав хтось дворянське серце в Парижі, та навряд чи Григорій Михайлович, який у квітні 1886 року брав шлюб у Києві, у храмі університету Святого Володимира, з представницею давнього козацького роду Ольгою Тарновською, будував би резиденцію для омріяної примари, а не для коханої законної дружини. Чи принаймні — для себе. Палац у Бобровиці точно віддзеркалював смаки його власника, людини з фантазією та амбіціями. Глібов попри свою вагу в суспільстві (протягом 27 років він був повітовим предводителем дворянства на Чернігівщині) мав сміливість бути диваком — певно, зачитувався модними тоді французькими романами й марив лицарством. Напевно, знав і творчість Дюма: збереглися оповідки, що міг парадувати містом у дивацькому вбранні «під мушкетера»: у короткій куртці-дублеті, високих жовтих ботфортах, рукавицях з високими крагами й крислатому капелюсі, прикрашеному плюмажем.

Потужна авіалихоманка охопила заможних людей на початку ХХ століття, тому авіавиставки стали популярними заходами для людей, які хотіли літати. На такій петербурзькій виставці у квітні 1911 року дивак з Бобровиці вкрав один з експонатів. Справу не дали зам’яти — і від сорому Глібов утік за кордон, у своє виправдання сказавши, що зробив це «в нападі душевного розладу». 

Використання палацу та сучасний стан

У переддень Жовтневого перевороту родина Глібових виїхала до Петербурга. Коли більшовики захопили владу, предводителю дворянства залишалася хіба еміграція. Так подружжя опинилося в Німеччині. Там і знайшли вічний спочинок — поховані на берлінському цвинтарі Тегель. А в їхньому маєтку спочатку діяв санаторій, а з 1961 року розмістився науково-дослідний інститут сільськогосподарської мікробіології.

Авторка: Ірина Пустиннікова