Палац Шенборнів

Страшенно це неправильно — вірити всьому, що чуєш. Але для перевірки інформації потрібні час, бажання й чимала допитливість. Якщо з другим і третім у більшості туристів усе добре, то першого сильно бракує. Тому сказали екскурсоводи, що палац Шенборнів у Карпатах славився на всю Угорщину тим, що був своєрідним календарем, — значить, так і є. І запам’ятати просто: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів. І летить математична легенда інтернетом та путівниками, і переповідають її туристи знайомим та рідним. 

Утім, якщо спинитися на довше, таки вдасться зрозуміти, що щось із нею не те. Входів можна нарахувати шість. Вікон точно понад 200, але сильно менше за 365. Кімнат… Із цим складніше: не у всі з них є доступ для мандрівників чи навіть місцевих відпочивальників. Бо в мисливському замку, який могутній рід Шенборнів побудував в урочищі Берегвар у 1890 році, з 1946 року діє санаторій для людей з патологіями серцево-судинної, нервової систем чи обміну речовин. Колись він називався іменем Микити Хрущова, а зараз відомий як «Карпати».

Так уже є з цим казкової краси палацом у казкової краси місці: люди знають його під різними іменами. Старі листівки називають його Берегвар (Beregvar, «var» угорською — замок). Хтось кличе Карпатами, хтось — Шенборном, ще хтось вважає резиденцію частиною сусіднього Чинадіївського замку. Бо ті, хто будував для себе цей мисливський замочок, якраз обирали безлюдне місце подалі від чужих очей, серед лісів. Місце без назви. 

Історія палацу Шенборнів

Берегвар був перлиною Мукачево-Чинадіївської латифундії Шенборнів. Про те, звідки на Закарпатті взялися німецькі єпископи й австрійські графи, розказав у «Монографії Березької жупи» адвокат Шенборнів Теодор Легоцький. Він почав здалеку: з передачі маєтків бунтівного князя Ференца Ракоці ІІ у 1711 році в руки Габсбургів. Уже від них 31 липня 1728 року місцевість отримав Франц Лотар Шенборн, 75-річний архієпископ німецького міста Майнца, коронний канцлер Римської імперії — і ще й докупи єпископ баварського міста Бамберга. Високоповажний бундючний дідусь до Карпат так ніколи і не вибрався, тож одразу доручив керівництво новими землями своєму 53-річному кузену Фрідріху Карлу Шенборну-Бухгайму. Але і той до Карпат не поспішав: відправив двох управителів і часом посилав інспекторів.

Українські селяни з Чинадіївської домінії нового пана не надто поважали — часто навіть не спускалися зі своїх гірських присілків відробити панщину. Ті ж, хто приходив, працювали абияк і в техніці не розбиралися. Фрідріх Карл змушений був задуматися — і вихід він побачив у колоністах. Німці-колоністи, які невдовзі почали прибувати до Карпат, були спадковими виноробами, лісниками, рільниками й ремісниками. Їхали сюди також лікарі й учителі, органісти й пивовари. Рільникам надавали безкоштовне поле й дерево для будівництва, а ще на шість років звільняли від податків. 

Архітектурні особливості та перетворення палацу

Тягнулися роки, домінія переходила від одного Шенборна до іншого. Аристократи дедалі частіше почали вибиратися в Карпати на полювання. Потрібен був якийсь прихисток на час їхнього перебування в лісах домінії. 

Табличка на стіні палацу стверджує, що його історія тягнеться з XVIII століття. Та знайти цьому доказів не вдалося. Здається, усе тут починалося все ж у 1840 році: тоді для Шенборнів звели дерев’яну хатинку в урочищі Берегвар. 

У 1890 році на її місці звели мурований замок, схожий на ілюстрації до романів Дюма. Цей стиль дехто з істориків називає саме романтизмом, хоч тут багато й історизму. Дата побудови нібито зафіксована на одному з флюгерів, та розгледіти її з землі важко. На іншому — геральдичний лев, увінчаний короною. Гербами Шенборнів прикрашені й стіни палацу. Герб з п’ятилисником — свідоцтво того, що Шенборни володіли також частиною Рожмберзької домінії на півдні Чехії.

Віденські аристократи за модою тих часів вибиралися в урочище Берегвар на полювання. Щоб зручніше діставатися мисливських угідь, на гілці між Свалявою та Мукачевом, якраз під палацом, збудували витончену споруду залізничної станції. Вона сама схожа на мініатюрний замок — і, здається, це наймиліша з усіх українських станцій. 

1928 року чехословацький уряд за земельною реформою ліквідував Мукачево-Чинадіївську домінію. Її землі отримала сільськогосподарська фірма «Латориця». У радянський час землю розділили між селянами, а ліси Шенборнів стали власністю держави. 

Таємнича резиденція, до якої навідувалися лише кілька разів на рік, викликала інтерес у жителів навколишніх сіл. Люди вважали, що палац був даром кохання графа Ервіна-Фрідріха Шенборна своїй дружині Францисці. Слуги перешіптувалися, що жінка зраджує графа. Одного разу Шенборн раптово повернувся з полювання — і застав Франциску в спальні в обіймах якогось полковника. Від люті граф розстріляв годинник на вежі замку — так, що той аж зупинився. За легендою, полковника-бабія скинули за наказом графа з крутої скелі, а Франциску покарали витонченіше: майстри виготовили люстру-русалку, схожу на Франциску фон Шенборн-Бухгейм, — але з рогами на голові.

Побачити ту люстру можна і тепер. Підійдімо до палацу. Пузаті хмари чіпляються за гори й флюгери різних за формами башт, віддзеркалюються у вітражах палацової каплиці на другому поверсі, заглядають через вікна до камінної зали. Поскрипують дерев’яні сходи, які біля підніжжя охороняє суворий геральдичний лев. На стелі люстра — та сама. Жіноча усміхнена фігурка, зроблена з оленячих рогів. Зберігся й камін у темних кахлях. 

Використання палацу та сучасний стан

Незвичної краси палац свого часу зацікавив одного з ідеологів нацизму — Германа Герінга. Верхівка Карпатської України знала про це. Ще б не знати: Берлiн намагався отримати маєток легальним шляхом від уряду Августина Волошина. У листопаді 1938 року під виглядом журналіста популярної газети «Berliner Tageblatt» на Закарпаття приїхав представник Міністерства закордонних справ Німеччини доктор Гофман. Захотів побачити урочище Берегвар, відвідав лiсові тартаки фірм «Сольва» i «Латориця». Особливо його зацікавила суха дистиляція дерева. Деталі про господарювання та життя в Карпатах почув увечері від представниці роду колишніх власників, графині Шенборн-Бухгайм. 

А ще за кілька місяців, у лютому 1939 року, до Берлiна вирушив міністр Карпатської України Юліан Ревай. Там дізнався, що уряд Німеччини у разі проголошення карпатоукраїнської незалежності надасть юній державі позику в десять мільйонів марок. З умовою: маєток Шенборна купує фірма Герінга. Уряд Августина Волошина цю ідею не сприйняв — і правильно зробив: і сума, яку пропонували як позику, була доволі невеликою, і долю Карпатської України нацисти вже спланували — Закарпаття невдовзі окупувала Угорщина. 

У середині ХХ століття в палаці, який уже був санаторієм, відпочивав відомий американський художник Роквелл Кент. Захоплювався чарівністю карпатської природи й витонченою архітектурою палацу. Та всі захоплюються, будемо чесними. Але Кент казав, що жити на Закарпатті й не бути художником неможливо. 

Зберігся парк, перетворений колись зі шматочка лісу біля мисливського замку. Тут зростає понад 40 видів рослин, серед яких самшит, катальпа, канадська ялина, японська вишня, рожевий бук та інші ботанічні перлини.

Авторка: Ірина Пустиннікова