Кудринецький замок

За 28 кілометрів на захід від Кам’янця-Подільського, на горі Стрілці міститься одна з наймальовничіших замкових руїн України. Це залишки Кудринецького замку, який 1615 року збудували магнати Гербурти, щоб захистити себе від татарів і волохів. Кудринців зараз пара — по одному селу з такою назвою на кожному з берегів Збруча. А замок — один, якраз між селами.

Його форму підказав рельєф вершини: форпост у плані чотирикутний, із трьома великими кутовими вежами, з півтораметрової товщини стінами. Східна сторона, захищена урвищем каньйону, була практично неприступною. Однак замок особливим героєм себе не показав: то козаки Максима Кривоноса під час Визвольної війни українського народу разом із повсталими селянами вигнали звідси гарнізон, то турки двічі здобули твердиню. А розвиток артилерії робив із башт чудові мішені для гармат.

На початку XVIII століття кудринецька фортеця скинула обладунки воїна, щоб перетворитися на родове гніздо Гуменецьких. Жити у вежах було незручно, і до східної стіни додали будинок із шести кімнат. Коли резиденція перейшла до наступних власників Козібродських, ті прикрасили її родинними портретами та старовинними меблями. Побачити дещо з умеблювання кудринецького замку можна в Тернопільському краєзнавчому музеї.

Нині від палацу не лишилося й сліду. Проте збереглися південно-західна й південна башти та надбрамна вежа. Заглибину в землі біля південної башти романтичні натури вважають початком засипаного підземного ходу — він начебто вів до самого Кам’янця. Без легенд про підземелля замкам нікуди, але у цьому конкретному випадку дещиця правди у переказах є: Поділля — карстовий регіон, і від замку непогано видно скелі з входом до «Атлантиди» — найбільшої з печер Хмельницької області, розташованої у сусідньому селі Заваллі. Неглибока западина вказує на місце, яке сучасні путівники скромно називають криницею, а старі — нужником для сторожі форпосту.

Коли у 1920-х роках по Збручу пройшов кордон СРСР і Польщі, із радянського боку прикордонники вимурували стіну, щоб завадити дезертирству і шпигунству. Так що в Берлінської стіни була подільська сестра-попередниця, а кудринчанам, чиї родичі залишилися в іншій країні, поспілкуватися вдавалося, хіба вибігши далеко в поле, криком, через річку. Фрагменти стіни до кінця ХХ століття зберігалися біля деяких осель та біля сусіднього села Завалля, а ще у кількох селах Чемеровецького району. Польські ж прикордонники намагалися облаштувати у вежах музей, та планам перешкодила Друга світова.

Авторка: Ірина Пустиннікова