Острозький замок, малюнок Зиґмунта Фоґеля, 1796 рік
15 липня 1410 року закарбувалося в історії: Грюнвальдська битва, що відбулася в часи Великої війни, зупинила експансію тевтонських рицарів у Східну Європу. Проти наймогутнішого військового ордену встали пліч-о-пліч поляки і українці, литовці і білоруси, чехи і татари. На полі на півночі сучасної Польщі зійшлися майже 200 тисяч людей — нечувані цифри для середньовіччя.
На грюнвальдському полі бився зі своїм загоном і Федір Острозький — син князя Данила з Острога, батько Василя Острозького (Красного). Так увійшов у європейську історію український княжий рід меценатів і будівничих, про яких навіть приказка ходила: «багатий як Острозький».
Вотчиною князів протягом майже 300 років був Острог. Місто, в назві якого відчувається подих старовини, справді дуже давнє: Іпатіївський літопис знає його з 1100 року. Великий литовський гетьман Костянтин Іванович Острозький прославився перемогою над татарами під Оршею, та ще яскравіший слід в історії залишив його молодший син — Костянтин-Василь. 1559 року цей розумний правитель, засновник знаменитої школи і ревний поборник православ’я став київським воєводою, а після Люблінської унії — ще й коронним сенатором.
Головний релікт давнини в Острозі — це княжий замок на Судовій горі, де було колись давньоруське городище. Його перші дерев’яні укріплення були повністю знищені татарськими ордами в 1241 році. Замок розташований на невеликому, всього на 0,7 гектара, овальному майданчику. Сама природа тут піклувалася про оборону місця: південний і східний боки замку виходили на крутий схил понад двадцять метрів заввишки, а північну та західну частини відділяв колись від міста яр, який перетворили на глибокий рів.
Найдавніша замкова споруда, перші камені у фундамент якої поклав ще Данило Острозький, — Вежа мурована біля південно-східного рогу замкового пагорба. Так її названо в акті від 1603 року про розподіл маєтків князя Костянтина-Василя Острозького поміж синами. Це доволі рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона. У нижньому її ярусі зберігалися різноманітні припаси й було облаштовано глибокий колодязь. Верхня частини башти — результат пізніших перебудов ХІХ і початку ХХ століття. Після ремонту в 1913–1915 роках донжон пристосували під музей із дев’яти залів і бібліотеку.
У південно-західному кутку замкового подвір’я міститься Нова башта, яку іноді ще називають Круглою. Її часто датують кінцем XVI століття, хоча це скоріше дата надбудови верхнього — ренесансного — ярусу. Найвеличніший із замкових храмів України також тут: це Богоявленський собор, частина оборонних споруд міста.
У передмісті, колись заселеному татарами, піднімається Татарська брама, а давній шлях із заходу стереже брама Луцька, зведена в XVI столітті. Під її склепіння небайдужому туристу просто необхідно завітати: у башті розташувався музей друкарства — адже воно почалося саме в Острозі.
Авторка: Ірина Пустиннікова