logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Світові війни / Іван Піддубний

Іван Піддубний icon

10 березня 1903 року – 11 березня 1903 року Ольга Кобилянська 1904 рік Заснування Вищої музично-драматичної школи 12 липня 1905 року – 8 серпня 1949 року Іван Піддубний 1906 рік – 1910 рік В Україні діють осередки «Просвіти». 1906 рік Виникає київська «Просвіта»
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Спорт
  • Дата народження: 8 жовтня 1871 року
  • Дата смерті: 8 серпня 1949 року
  • Навігатор: Світові війни

Український силач, шестиразовий чемпіон світу з боротьби. Перший носій титулу «чемпіон чемпіонів».

Іван Піддубний народився в селі Красенівка у багатодітній родині скромного землевласника. Походив із козацького роду — дід його батька воював під проводом отамана Костя Гордієнка, а мати була з родини козаків Науменків, що славилися довголіттям.

Іван з дитинства тяжко працював, тож його феноменальна сила рано дала про себе знати. Не маючи особливих амбіцій, він прожив у рідному селі приблизно до 24 років, після чого поїхав на заробітки до Криму — є версія, що заради шлюбу із заможною дівчиною, у яку був закоханий (вона, втім, вийшла за іншого, не дочекавшись Івана). Працював вантажником у порту на фірмі «Лівас» — спершу у Севастополі, потім у Феодосії. 1897 року на гастролі до міста приїхав цирк Івана Безкоровайного; охочі могли позмагатися з цирковими борцями. Піддубний, звиклий вражати оточення силою, вийшов на ринг… і програв. Із цього він виніс важливий урок: «Мало від природи вимахати бугаєм, треба ще вміти свою силу організувати». Роботу в порту почав поєднувати з регулярними тренуваннями — і згодом здобув першу перемогу на цирковій арені.

1898 року Піддубний перебрався до Севастополя та приєднався до цирку Труцці, де швидко зажив слави видатного борця. Гастролював в Одесі, потім переїхав до Києва і вступив до місцевого клубу атлетів. За порадою російського письменника Олександра Купріна почав вивчати французьку (греко-римську) боротьбу — «дуже перспективний спорт». Утім, батько Івана мав на це інший погляд: він лютував, коли бачив сина в газетах у борцівському трико, вважаючи, що той перетворив себе на посміховисько, на Івана-дурника.

1903 року граф Георгій Рібоп’єр, петербурзький спортивний меценат, запросив Піддубного переїхати до Петербурга і стати членом тамтешнього товариства атлетів. Після посиленої підготовки силач поїхав до Парижа, де вперше взяв участь у чемпіонаті світу з французької боротьби. Він переміг усіх і вийшов у фінал, однак програв останній двобій — через підступ французького чемпіона, що намастив тіло оливковою олією. Утім, уже наступного року український силач узяв у француза реванш на змаганнях у Петербурзі. А 1905 року Піддубний уперше став чемпіоном, перемігши в Парижі найсильнішого європейського важковаговика Єнса Педерсона, прославленого вмінням ламати руками підкови і скручувати залізні прути. Протягом 1905–1909 років світова спортивна преса прославляла богатиря, що переміг трьох чемпіонів світу, кількох чемпіонів Європи і десятки чемпіонів окремих країн. Піддубного оголосили «чемпіоном чемпіонів» — ніхто доти не носив цього титулу.

Коли Україну сколихнули буремні революційні події, Піддубний намагався залишатися поза політикою, зосередившись суто на спорті. Однак у 1930-х роках політика зацікавилася ним сама: під час першої радянської кампанії паспортизації його записали в документах «Поддубный» і вказали національність «русский». Чемпіон звернувся до міліції з вимогою замінити йому документ, а отримавши відмову, сам вніс правки в паспорт: записав себе українцем Піддубним. 1937 року хтось написав на нього донос, і силача заарештували, доправивши до застінків НКВС. У тюрмі він пробув кілька тижнів, після чого отримав свободу — імовірно, через заступництво когось із високопосадовців. На пам’ять про ті допити у Піддубного залишилися рубці від опіків паяльником: «Це колись так мене вчили в НКВС “ленізму”. За мову та за паспорт. Усе витерпів у чортів у пеклі — я ж чемпіоном світу був, а не тюлькою на двох ногах. Але ж болячок назбирав там, хай їм грець», — згадував він.

1942 року російський Єйськ, де Піддубний мешкав із дружиною, потрапив під нацистську окупацію. Німці пропонували йому виїхати до Німеччини і працювати там тренером, однак він відмовився. Працював викидайлом у більярдній, а після війни знову потрапив під арешт — за підозрою у колабораціонізмі; однак через брак доказів його таки відпустили.

Свої останні роки «чемпіон чемпіонів» доживав усіма забутим, у злиднях і голоді, хоча мав звання заслуженого майстра спорту СРСР. Часом навіть не міг встати з ліжка від слабкості, продавав власні нагороди, виступав у клубах і школах зі спогадами. 1947 року впав просто на вулиці і отримав перелом шийки стегна, а 1949-го помер від інфаркту.

Піддубного поховали в заміському парку Єйська і написали на надгробку «Здесь русский богатырь лежит». 1988 року чиясь рука понівечила надгробок і виправила напис на «Хахол-петлюровец».

Авторка: Ольга Герасименко

Ivan Piddubny

Activity: Sport
Date of birth: October 8, 1871
Date of death: August 8, 1949
Navigator: World Wars

A Ukrainian strongman and six-time world wrestling champion. The first holder of the title “Champion of Champions.”

Ivan Piddubny was born in the village of Krasenivka into a large family of a modest landowner. He came from a Cossack lineage — his paternal great-grandfather fought under Otaman Kost Hordiienko, while his mother came from the Naumenko Cossack family, renowned for their longevity.
From childhood, Ivan worked hard physically, and his phenomenal strength quickly became evident. Having no particular ambitions, he lived in his native village until about the age of 24, after which he went to Crimea in search of work — according to one version, in hopes of marrying a wealthy young woman with whom he was in love (though she married someone else without waiting for Ivan). He worked as a dock laborer for the “Livas” company — first in Sevastopol, then in Feodosia. In 1897, Ivan Bezkorovainy’s circus came to town on tour; visitors could compete against the circus wrestlers. Piddubny, accustomed to astonishing people with his strength, entered the ring… and lost. From this he learned an important lesson: “It is not enough to be built like an ox by nature — one must also know how to organize one’s strength.” He began combining work at the port with regular training and soon achieved his first victory in the circus arena.
In 1898, Piddubny moved to Sevastopol and joined the Truzzi Circus, where he quickly gained fame as an outstanding wrestler. He toured in Odesa, then moved to Kyiv and joined the local athletes’ club. Following the advice of Russian writer Alexander Kuprin, he began studying French-style (Greco-Roman) wrestling — “a very promising sport.” However, Ivan’s father viewed this differently: he was furious when he saw his son in newspapers wearing wrestling tights, believing that he had turned himself into a laughingstock, into “Ivan the Fool.”
In 1903, Count Georgy Ribopierre, a St. Petersburg sports patron, invited Piddubny to move to St. Petersburg and join the local athletic society. After intensive training, the strongman traveled to Paris, where he took part in the World French Wrestling Championship for the first time. He defeated everyone and reached the final, but lost the last match because of a trick by the French champion, who had covered his body with olive oil. Nevertheless, the following year the Ukrainian strongman took revenge against the Frenchman at competitions in St. Petersburg. In 1905, Piddubny became champion for the first time, defeating in Paris the strongest European heavyweight, Jens Pedersen, famed for his ability to break horseshoes with his bare hands and twist iron rods. Between 1905 and 1909, the world sports press celebrated the giant who defeated three world champions, several European champions, and dozens of national champions. Piddubny was proclaimed the “Champion of Champions” — no one had ever held this title before.
When revolutionary events shook Ukraine, Piddubny tried to stay out of politics and focus solely on sports. However, in the 1930s politics took an interest in him: during the first Soviet passportization campaign, officials recorded him in documents as “Poddubny” and listed his nationality as “Russian.” The champion appealed to the police demanding a replacement document, and after being refused, he corrected the passport himself, identifying himself as the Ukrainian Piddubny. In 1937, someone denounced him, and the strongman was arrested and taken to the NKVD prisons. He spent several weeks in jail before being released — likely thanks to the intervention of a high-ranking official. As a reminder of those interrogations, Piddubny bore scars from burns inflicted with a soldering iron: “That’s how they once taught me ‘Leninism’ in the NKVD. For my language and my passport. I endured everything in the devils’ hell — after all, I was a world champion, not some tiny fish on two legs. But I gathered many ailments there, damn them,” he later recalled.
In 1942, the Russian city of Yeysk, where Piddubny lived with his wife, fell under Nazi occupation. The Germans offered him the opportunity to move to Germany and work there as a trainer, but he refused. Instead, he worked as a bouncer in a billiard hall, and after the war he was arrested once again — this time on suspicion of collaborationism; however, due to lack of evidence, he was released.
The “Champion of Champions” spent his final years forgotten by all, in poverty and hunger, despite holding the title of Honored Master of Sports of the USSR. At times he was too weak even to rise from bed, sold his own awards, and gave talks in clubs and schools recounting his memories. In 1947, he collapsed in the street and suffered a fractured hip, and in 1949 he died of a heart attack.
Piddubny was buried in a park outside Yeysk, and the inscription on his tombstone read: “Here lies a Russian bogatyr.” In 1988, someone vandalized the tombstone and altered the inscription to: “Khokhol-Petliurite.”

Author: Olha Herasymenko

 

 

Зміст

Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак
Детальніше
попередня Валер’ян Підмогильний
наступна Одеська кіностудія

Відео

promo

Біографія за 5 хвилин: Іван Піддубний

promo

Кінохроніка: Іван Піддубний та інші борці на початку 20-ого століття в кольорі

promo

Іван Піддубний. Олімп слави і кохання богатиря

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись