Світові війни [навігатор]

2,5 млн років тому Первісність І тисячоліття до Р. Х Античність VI Темні віки середина ІХ Русь середина ХІІІ Пізнє середньовіччя. Русь після Русі XVI Козацька доба 1789 Довге XIX століття 1914 Світові війни 1945 Повоєнний СРСР від 1991 року Сучасність

Опис Галерея Часолінія періоду Пов’язані матеріали Література

Ярослав Грицак

Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка.

Детальніше

«Навігатор з історії України. Світові війни»

Міжвоєнний «Навігатор» розповідає про дуже короткий хронологічно, проте вкрай насичений подіями період української — і світової — історії. За 31 рік відбулися дві глобальні кровопролитні війни, масові геноциди, примусові виселення народів тощо. На 300 сторінках «Навігатора» вмістилися розповіді про передумови Першої і Другої світових воєн, їхній перебіг і наслідки для світу, про розпад імперій і революційні хвилі, про особливості тоталітарних режимів і виклики міжвоєнного періоду. У книжці розглянуто політичне формування України в часи екстремального насильства і становлення самобутньої української модерної культури, яку в 1930-х роках спробувала знищити репресивна радянська машина, а ми в 2020-х наново відкриваємо для себе.

Автори звертають особливу увагу на становлення й поширення міфів — зокрема міфу про «вітчизняну» війну і самостійну радянську перемогу над нацизмом, катастрофічні наслідки якого нам доводиться відчувати й сьогодні.

Час великих змін

Україна як модерна нація народилася у вогні війни та революції. Період народження становить окремий розділ в українській історії. Умовно його рамки означені 1914–1945 роками: Від початку Першої світової війни до завершення Другої.

Про цей період можна говорити в різний спосіб. Скажімо, зосереджувати увагу на окремих процесах та явищах — національно-визвольних змаганнях, ґенезі та утвердженні більшовизму, нацистській окупації, на Голодоморі, Голокості, Волинській різанині, депортації, колаборації та спротиві. Із другого боку, можна сприймати всі ці події та явища у взаємозв’язку, як частини пов’язаної історії, об’єднаної однією темою — модернізацією. Обидві світові війни та революція були наймасовішим вторгненням модерності у світ українських сіл, єврейських штетлів, кримсько-татарських поселень і привели до майже повного знищення традиційного суспільства.

І в серці цих процесів лежало насильство. Наше розуміння модернізації часто дуже антисептичне; коли ми говоримо про модерність, то зазвичай маємо на увазі явища та процеси, які полегшили людське життя й зробили його комфортнішим: появу потягів та інших модерних засобів комунікації, прогрес медицини, розвиток освіти. Але всі ці новотвори були продуктами другої хвилі глобальної модернізації, яка припала на наймирніше в європейській історії «довге» ХІХ століття. Натомість перша хвиля, котра почалася в 1492 році, та третя, початком якої став 1914 рік, мали виразно насильницький характер.

Травми епохи

Україна народилася у вогні війни та революції. А це означає, що вона відповідно має родові травми воєнного і революційного насильства.

Перша травма пов’язана з матеріальними шкодами. На момент проголошення української незалежності в 1991 році в Україні було важко знайти родину, власність у якій переходила би з рук у руки протягом трьох поколінь — від діда і баби до батька й матері, від батька й матері до сина та дочки. Збереглися лише поодинокі речі: стара пожовкла фотографія, вишита сорочка зі скрині, музичний інструмент. Майже немає випадків, щоби по родинній лінії впродовж трьох поколінь передавали головний сімейний капітал — будинки, коштовності, акції чи грошові заощадження. Кожне покоління мусило фактично починати з нуля.

Матеріальні втрати були наслідком двох світових воєн. Але головний удар по власності припадає на час колективізації селянських господарств. Унаслідок неї докорінно змінилося ставлення до власності взагалі. Досить сказати, що в традиційному селі до крадіжок ставилися дуже гостро. Злодіїв карали, часом жорстоко, особливо якщо йшлося про крадіжку худоби — тоді могли забити до смерті. Пояснення цієї звичаєвої норми просте: у суспільстві, що перебуває на грані виживання, крадіжка коня чи корови могла означати голодну смерть для сім’ї. Після колективізації, коли приватна власність зникла, крадіжки стали нормою. Українські приказки: «Не вкрадеш — не проживеш» або: «Україна — рідна мати, що вкрадеш, те й будеш мати» походять із радянських часів. Логіка цих приказок проста: оскільки держава нас обікрала й обкрадає, то ми маємо право або й навіть святий обов’язок відповісти їй тим самим.

Наступний наслідок — поширення корупції. Звичайно, корупція — явище складне і має багато причин. Але фактом є те, що найкорумпованіші країни — це нерідко країни, які зазнали в минулому найбільшого насильства. Що й зрозуміло: корупція за таких умов стає частиною стратегії виживання. Незалежна Україна «славиться» корупцією. Наскільки довгий слід суспільства екстремального насильства — залишається лише здогадуватися.

Але найбільша травма України має соціально-демографічний характер. Війни призвели до величезних втрат серед усіх груп населення. Були, однак, групи, які пропорційно зазнавали втрат найбільше: чоловіки призовного віку, євреї та середній клас. Відбувався «дарвінівський добір навпаки»: від репресій і на фронті найперше гинули найактивніші, найчесніші, найінтелігентніші, найпрацьовитіші. Виживали пристосуванці, які не виявляли активної позиції, були соціально апатичними. Один зі свідків розкуркулення в українському селі казав: «Людей вислали, самі людішки осталися».

Війни і революції 1914–1945 років позбавили українське суспільство найактивнішої частини. Таким суспільством було легше правити й маніпулювати. Українці не були схильні довіряти одне одному, довіра рідко коли виходила за межі родини й кола найближчих друзів. Дослідження показують, що брак довіри був однією з головних рис поведінки українців під час німецької окупації. Але українське суспільство перебувало в цьому стані ще задовго до того, як німці прийшли в Україну в 1941 році. Дезінтеграція суспільних зв’язків почалася ще під час Першої світової війни та революції, а смертельного удару по них завдав радянський терор 1930-х років.

Від цієї епохи нам залишилася «довга тінь минулого» — коли, за словами французької приказки, «мертвий тримає живого». Для багатьох українців ця тінь може слугувати виправданням їхніх невдач. Але в тих, хто не хоче в них застрягти, тим сильнішим має бути бажання це минуле подолати.

(Фрагмент із книжки Ярослава Грицака «Подолати минуле: Глобальна історія України»)

Часострічка періоду

Світові війни

До розділу

28 червня 1914 року

Убивство Франца Фердинанда

Смерть спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда в Сараєві, столиці нещодавно анексованої Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини, стала одним із приводів для початку Першої світової війни.

28 липня 1914 року

Початок Першої світової війни

28 липня 1914 року–11 листопада 1918 року

Перша світова війна

У Першій світовій — яку її учасники називали просто Великою війною — узяли участь понад 30 держав, розділених на два блоки: Антанту, до якої, зокрема, належала Російська імперія, і Четвертний союз, до складу якого входила Австро-Угорська імперія. Відповідно, українці воювали у військах обох держав.

28 липня 1914 року–11 листопада 1918 року

Перша світова війна (28 липня 1914 — 11 листопада 1918 року)

1 серпня 1914 року

Заснування ГУР

У Львові виникла міжпартійна Головна українська рада (ГУР), за ініціативи якої у складі австро-угорської армії створено легіон Українських січових стрільців (УСС). Окрім створення національного війська, Рада ставила собі за мету ще й формування спільного загального напряму української політики.

28 липня 1914 року — 11 листопада 1918 року

Перша світова війна

Перша світова війна, учасники якої називали її Великою війною, була глобальним конфліктом, у якому взяли участь 38 держав, що мобілізували до своїх армій 73,5 мільйонів солдат. 20 мільйонів із них отримали поранення, 10 мільйонів — загинули.

1914 –1918 року

Різдво і Перша світова війна

Початок Першої світової війни супроводжувався патріотичними маніфестаціями й вірою в те, що війна буде коротка й переможна і що «до Різдва наші війська вернуться додому з перемогою». Воєнні реалії швидко розвіяли цю ілюзію — ця війна була надовго.

18 серпня 1914 року–21 вересня 1914 року

Галицька битва

Масштабний наступ, унаслідок якого війська Російської імперії захопили Галичину й Буковину, утворивши на цих територіях власне губернаторство.

Березень 1915 року

Взяття фортеці Перемишль російськими військами.

Рекомендована література

Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки)

260 грн

Світові війни [навігатор]

Ярослав Грицак

«Навігатор з історії України. Світові війни»

Час великих змін

Травми епохи

Пов’язані матеріали

Часострічка періоду

Світові війни

Убивство Франца Фердинанда

Початок Першої світової війни

Перша світова війна

Перша світова війна (28 липня 1914 — 11 листопада 1918 року)

Заснування ГУР

Перша світова війна

Різдво і Перша світова війна

Галицька битва

Взяття фортеці Перемишль російськими військами.

Навігатор з історії України «Світові війни»

Рекомендована література