- Діяльність: Державна політика
- Дата народження: кінець 1090-х року
- Дата смерті: 13 листопада 1154 року
- Навігатор: Русь
Руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський. Старший син київського князя Мстислава Великого, онук Володимира Мономаха. Хрещене ім’я — Пантелеймон. Родоначальник волинсько-галицької династії Ізяславичів. Прадід короля Русі Данила Галицького.
Ізяслав був одним зі старших синів київського князя Мстислава Володимировича й онуком Володимира Мономаха. Після смерті свого батька у 1132 році Ізяслав був 15 років на других ролях.
Коли у 1146 року Всеволод Ольгович — київський князь із конкурентного, чернігівського, клану — спробував заповісти престол своєму братові Ігорю, Ізяслав рішуче виступив проти. Здобувши перемогу у битві, він опанував Київ. Полоненого й силоміць постриженого в ченці Ігоря Ольговича за рік вбили кияни — нібито в помсту за приниження від князів чернігівського клану.
1147 року, в умовах відсутності митрополита-грека, за ініціативи Ізяслава собор єпископів українських єпархій обрав київським митрополитом русина Клима Смолятича. Фактично це означало створення автокефальної митрополії Русі. Вона протрималася до смерті Ізяслава 1154 року, після чого канонічна підлеглість Константинопольському патріарху була відновлена.
У 1146–1154 роках Ізяслав володів Києвом із перервами, адже мусив вести важку боротьбу з дядьком Юрієм («Довгоруким») і його союзником — новгород-сіверським князем Святославом Ольговичем. У 1149 і 1150 роках він втрачав Київ. Але 1151 року в битві на річці Рут Ізяслав остаточно розбив Юрія, після чого правив безперервно до 1154-го. Він уміло залучав зовнішніх союзників, зокрема, уклав альянс з угорським королем Гезою ІІ та польськими князями. У критичний момент боротьби проти за Київ Ізяслав уклав угоду про номінальне співправління з дядьком В’ячеславом, що був старшим братом Юрія. Це зміцніло його легітимність у Києві і гарантувало чільне становище в Русі.
Ізяслав був одним із найяскравіших українських володарів ХІІ століття, віртуозним майстром воєнно-політичної боротьби, одним з небагатьох київських князів, що мав стабільну популярність і підтримку місцевого суспільства.
Автор: Вадим Арістов
Короткі висновки
- Державний діяч і реформатор — започаткував волинську гілку династії Рюриковичів, двічі обіймав посаду великого князя київського.
- Законодавець — не був законодавцем в сучасному розумінні, його діяльність була більше зосереджена на боротьбі за владу з іншими князями.
- Будівничий і меценат — не пов’язаний з масштабними архітектурними проєктами, його правління припало на період міжусобиць, що не сприяло великим будівельним проєктам.
- Церковна політика — був покровителем книжників і сприяв обранню Клима Смолятича митрополитом Київської Русі, що свідчить про внесок у розвиток церковного та культурного життя.
- Спадщина – створив волинсько-галицьку династію Ізяславичів, яка дала світу короля Данила Романовича.
Редакція «Порталу»
Izyaslav Mstislavich
Activity: State politics
Date of birth: late 1090s
Date of death: November 13, 1154
Navigator: Rus’
A Ruthenian prince from the Rurik dynasty. Grand Prince of Kyiv. The eldest son of Mstyslav the Great, Prince of Kyiv, and grandson of Volodymyr Monomakh. His Christian name was Panteleimon. Founder of the Volhynian-Halych branch of the Iziaslavych dynasty. Great-grandfather of King Danylo of Rus’.
Iziaslav was one of the elder sons of Mstyslav Volodymyrovych, Prince of Kyiv, and a grandson of Volodymyr Monomakh. After his father’s death in 1132, Iziaslav spent about 15 years in a secondary political role.
In 1146, when Vsevolod Olhovych—Prince of Kyiv from the rival Chernihiv clan—attempted to pass the throne to his brother Ihor, Iziaslav strongly opposed him. Having won the ensuing संघर्ष, he took control of Kyiv. Ihor Olhovych, who had been captured and forcibly tonsured as a monk, was killed by the people of Kyiv a year later, allegedly in retaliation for the humiliations inflicted by the Chernihiv princes.
In 1147, in the absence of a Greek metropolitan, a council of bishops from the Rus’ dioceses, at Iziaslav’s initiative, elected the Ruthenian Klym Smoliatych as Metropolitan of Kyiv. In effect, this meant the establishment of an autocephalous metropolitanate of Rus’. It lasted until Iziaslav’s death in 1154, after which canonical subordination to the Patriarch of Constantinople was restored.
Between 1146 and 1154, Iziaslav ruled Kyiv with interruptions, as he had to wage a difficult struggle against his uncle Yurii (“Dolgorukyi”) and his ally, Sviatoslav Olhovych, Prince of Novhorod-Siverskyi. He lost Kyiv in 1149 and 1150, but in 1151, after defeating Yurii at the Battle of the Rut River, he secured his position and ruled continuously until 1154. He skillfully attracted foreign allies, forming alliances with King Géza II of Hungary and Polish princes. At a critical moment in the struggle for Kyiv, Iziaslav agreed to nominal co-rule with his uncle Vyacheslav, Yurii’s elder brother, which strengthened his legitimacy and secured his leading position in Rus’.
Iziaslav was one of the most prominent rulers of 12th-century Ukraine, a master of military and political strategy, and one of the few princes of Kyiv who enjoyed stable popularity and support among the local population.
Author: Vadym Aristov
Brief conclusions
Statesman and reformer: founded the Volhynian branch of the Rurik dynasty and twice held the title of Grand Prince of Kyiv.
Legislator: not a legislator in the modern sense; his activity focused mainly on power struggles with rival princes.
Builder and patron: not associated with major architectural projects, as his reign occurred during a period of internal strife.
Church policy: patron of scholars; supported the election of Klym Smoliatych as Metropolitan, contributing to church and cultural development.
Legacy: established the Volhynian-Halych Iziaslavych dynasty, which later produced King Danylo Romanovych.
Portal Editorial Team
Пов’язані матеріали
Відео
