Походи коаліції руських князів проти половців

Кам'яний малюнок руських князів у поході проти половців.

Після низки поразок і руйнівних набігів кочовиків-половців на Русь у другій половині ХІ століття руські князі перейшли у наступ. Вони не тільки відбивали атаки на власній території, а й уперше перевели гру на поле супротивника. Перелам стався в середині 1090-х, а між 1103 та 1111 роками відбулося кілька переможних походів об’єднаних князівських військ у степ та дрібніші кампанії окремих князів.

На чолі усіх великих походів стояв київський князь Святополк Ізяславич. Також обов’язковим учасником був переяславський князь Володимир (Мономах). Руським князям вдалося вбити деяких половецьких вождів і взяти великий полон.

Після походу вглиб степу 1111 року половці надовго втратили ініціативу і навіть на певний час відкочували за Дон. Через два десятиліття вони повернули собі позиції в надчорноморських степах, але вже не могли диктувати свої умови володарям Русі.

Серія походів 1103–1111 років змінила модель відносин Русі й половців. Не боячись одне одного, еліти обох суспільств могли зближуватися. З кінця ХІ століття почалася традиція шлюбів між Рюриковичами і знатними половчанками. Кожна сторона брала участь у внутрішніх конфліктах іншої. Половці все частіше потрапляли в ряди руського боярства і слуг, приймали християнство і осідали в Русі. Натомість руське (українське) населення активніше проникало до степу.