Гіперінфляція

Інфляція є цілком нормальним економічним явищем, яке полягає у зниженні купівельної спроможності грошей, а отже — у зростанні цін. Але в Україні у 1992–1994 роках вона досягла разючого рівня. 

Першими поштовхами до інфляції стали скасування фіксованих радянських цін і шалений дефіцит споживчих товарів, але вже в 1992 році додались інші чинники. Дефіцит бюджету вирішили нівелювати друком грошей, тож до кінця року інфляція досягла 2000 %. Наступний рік встановив світовий рекорд інфляції серед країн, які не перебувають у стані війни: у грудні 1993 року вона сягнула 10 206 %. Отже, якщо в січні десяток яєць коштував близько 350 купонокарбованців, то в грудні за нього треба було віддати вже 35 000 — у сто разів більшу суму.

Зарплату нараховували мільйонами. Це був час, коли більшість українців стала «мільйонерами». Гроші встигали знецінюватись упродовж місяця — отримана зарплата «випаровувалась на очах». До того ж її могли видавати не грошима, а товаром, який виготовляло підприємство: посудом, автомобільними шинами, комбікормом — кому з чим пощастило. Найгостріше в той час для людей стояла проблема елементарного виживання. Символом 1990-х став ручний візок, названий на честь першого президента — «кравчучкою». На ньому перевозили різноманітні товари для роздрібної торгівлі й овочі, вирощені на дачах. 

Щоб зупинити інфляційну хвилю, уряд запровадив режим жорсткої економії. Був заморожений фонд заробітної платні. У 1994 році ВВП України зменшився на 20 %, так само впав рівень особистих доходів громадян. 

Висока інфляція робила неможливими не лише заощадження, а й будь-яке довге планування. Мільйони людей у ці роки жили злиденно: бракувало продуктів харчування, базових предметів домашнього вжитку, послуг, але це не означало прагнення повернутися до комунізму. Падіння «залізної завіси» поступово змінювало світогляд людей. 

У перші роки президентства Леоніда Кучми короткий час тривали економічні реформи, які помітно вплинули на подальший розвиток країни. Зокрема, було здійснено реформу аграрного сектора, за якою колишні колгоспні землі розділили на паї між селянами, і грошову реформу. У вересні 1996 року, коли інфляцію вдалося знизити, запровадили національну грошову одиницю — гривню. Одну гривню обмінювали на 100 000 купоно-карбованців. Офіційний курс гривні на момент запровадження становив 1,76 гривні за долар. Середня заробітна плата в 1996 році становила 126 гривень — трохи понад 70 доларів. 

У 1997 році у світі вибухнула азійська економічна криза. Стрімке зростання економіки Таїланду, Індонезії, Малайзії, Південної Кореї спричинило інтенсивний приплив інвестицій і кредитів у ці країни. На світовій економіці це позначилося відтоком капіталу, у Росії призвело до дефолту. А в Україні криза найбільше відбилася на металургії, оскільки попит на українську сталь у світі в наступні роки різко скоротився. Це потягло за собою закриття підприємств і звільнення працівників. Середня зарплата в Україні у 1999 році скоротилася до 43 доларів.

Загалом період перших років незалежності недарма отримав назву «буремні 90-ті», або «лихі 90-ті»: його характеризували приватизація підприємств, економічні кризи, відсутність державного регулювання й високий рівень злочинності.

Авторка: Валентина Мержиєвська, Павло Артимишин