Бучацький замок

Історія Бучацького замку

Серед пишної архітектури диво-міста, що розкинулося в пагорбах над річкою Стрипою, замок має сиротливий вигляд. Найдавніша архітектурна пам’ятка Бучача, звісно, має легенду про підземний хід, що вів уздовж річки за місто. Переказують, ніби він був таким високим і широким, що Потоцькі їздили ним каретою.

Архітектурні особливості та перетворення замку

Місто лежало на Волоському шляху, яким татари гнали українських бранців у ясир. Ще літописні господарі міста, литовські магнати Бучацькі, попіклувалися про фортифікації. Коли з’явилися перші дерев’яно-земляні укріплення, невідомо. До XIV–XV століття відносяться готичні деталі порталу — можливо, церковного, — які знайшли археологи. Усе інше — стіни товщиною в три з половиною метри, рештки башт, руїни ренесансного палацу — уже XVI століття. До XVII століття замок неодноразово руйнували й відновлювали. У певний час на його подвір’ї навіть був фонтан.

З початку XVII століття Бучачем володіли Потоцькі. Дружина Стефана Потоцького Марія Могилянка, сестра Петра Могили, особливо опікувалася замком: розширила південну частину, збудувала великі напівкруглі вежі — бастеї — зі сходу й заходу. На мурах збереглися кам’яні опори, які використовували для дерев’яних машин для стрільби. Бійниці замку пристосовані для ведення перехресного обстрілу, на верхніх ярусах були дерев’яні бойові галереї.

Використання замку і сучасний стан

Коли 1672 року замок узяли в облогу турки, Потоцький десь поїхав у справах, тож обороною — за легендою — керувала його дружина Тереза. Дізнавшись, що твердиню захищає жінка, яничари зняли облогу. Та за чотири роки повернулися й таки зруйнували фортецю. Цікава тоді склалася ситуація: кордон між Портою і Польщею пройшов по Стрипі, розділивши місто навпіл. Східна частина дісталася туркам, західна — полякам. Джерела середини XVIII століття згадують укріплення в Бучачі як покинуті й занедбані. За Австро-Угорщини оборонні мури розібрали, а каміння продали як будівельний матеріал.

Авторка: Ірина Пустиннікова