Олицький замок

Історія Олицького замку

В’їзд в Олику, містечко на перехресті шляхів з Рівного, Дубна та Луцька, стереже прикрашена цегляними орнаментами Луцька брама — єдиний збережений фрагмент потужних міських укріплень. Місто протягом 400 років було вотчиною головних поборників самостійності литовської держави — князів Радзивіллів, тих самих, іменем яких названий один з найдавніших українських літописів з численними мініатюрами. На їхньому гербі красувався бундючний девіз «Бог нам радить».

Архітектурні особливості та перетворення замку

Радзивілли багато зробили для розвитку свого родового гнізда. Місцевий замок, побудований 1564 року, що його вважають ледь не першим прямокутним замком бастіонного типу, нічим не поступався луцькому замку Любарта. Радзивілли зробили його взірцем для побудови подібних фортечних укріплень меншого розміру в інших містах, підтримували його стан кілька століть.

Стіни замку пам’ятають і жахливі пожежі 1803 та 1823 років, і те, як під час війни 1812 року палац перетворили на військовий шпиталь. У ХІХ столітті Олика, позбавлена дбайливих господарів, занепала. Один з останніх власників замку, авантюрист Михайло Фердинандович Радзивілл, усупереч родині на початку ХХ століття одружився з Марією Бенардакі, першою любов’ю Марселя Пруста. Вона стала прототипом Жильберти у всесвітньовідомому романі «У пошуках втраченого часу».

Використання замку і сучасний стан

Палац та інші споруди замку повністю вигоріли під час Другої світової війни, обвалилися перекриття й дахи. Після 1945 року в окремих приміщеннях замку тулився державний кінський завод, а з середини 1950-х руїни перебудували під Волинську психіатричну лікарню, яка існує тут і донині — туристів на подвір’я комплексу, утім, пускають охоче.

Авторка: Ірина Пустиннікова