Палац у Великих Лазах

Історія палацу у Великих Лазах

Палац збудував популярний свого часу композитор і скрипаль Нандор (Фердинанд) Плотені, уродженець Великих Лазів. Про цього пана нагадує одна з двох меморіальних дошок на стіні палацу — та, що ближча до вхідних дверей. Друга дошка — на честь композитора й піаніста Ференца Ліста, який товаришував із Плотені й не раз бував у Великих Лазах. 

Плотені був першою скрипкою Угорського національного оперного театру, грав дуетом з Лістом і Йоганнесом Брамсом. Мав інструмент від Страдіварі. Його мистецтвом захоплювалися Джузеппе Гарібальді, Віктор Гюго, Лайош Кошут. Побутувала легенда, що Плотені смичком заробив собі титул — став графом у 1870 році за значні музичні досягнення. Але поки що цей переказ не підтверджений. 

Архітектурні особливості та перетворення замку

У 1896 році він звів собі украй симпатичний палац у дусі модного тоді французького неоренесансу й розбив навколо споруди невеликий парк. 1926 року палац описала одна з празьких газет: у статті згадували коридори з мисливськими трофеями й музичний кабінет, де зберігалися три унікальні скрипки. Одна була від Страдіварі — її Плотені купив у скрипаля Генріха Вільгельма Ернста. На другій, роботи Гварнері, грав його вчитель музики. Третя була роботи Аматі. У маєтку стояв також рояль. Такі речі і в ті часи коштували чимало, тож Плотені, побоюючись пограбувань, влаштував у Великих Лазах пост жандармерії. 

Музиканта в селі довгі роки згадували з теплотою: був людяним і добрим, вчасно платив за роботу, допомагав молодятам коштами. Коли кухарка маєтку захворіла на сухоти, графиня відвідувала її в лікарні, приносячи велику дивину — апельсини. Згадуючи одного із синів Нандора, селяни всміхалися: той дуже вже любив дівчат, часто залицявся до сільських красунь, захоплювався авіацією — і, за вкрай малоймовірною легендою, навіть пролетів на літаку під мостом в Ужгороді. 

Зароблені музикою статки Плотені примножував, бо мав підприємницьку жилку. Збудував у селі спиртовий завод і млин, вирощував шляхетні сорти винограду, а на початку ХХ століття відкрив приватну музичну школу. 

Сини Нандора продовжили справу мецената-музиканта. Коли Закарпаття в 1940 році стало частиною СРСР, родина Плотені віддала свої винні підвали й виноградники радянській владі. Кажуть, добровільно. Ну, хто добровільно не віддавав, потім опинявся в Сибіру — невесела перспектива. Цінні речі, кажуть, роздавали друзям і рідним, аби не пропали. Рояль дотепер є власністю однієї ужгородської родини. Рятуючи життя, довелося покинути все — і виїхати в еміграцію. 

Господарство музиканта стало колгоспом. Саме виноградники й підвали Плотені дали початок ужгородському коньячному заводу, який працює досі. Меблі й усе цінне з інтер’єрів палацу зникли ще тоді, у 1940-х роках. А в палаці якийсь час діяли курси механізаторів для сільської молоді.

Використання замку та сучасний стан 

Зараз у красивій споруді — районний будинок дитячої творчості, тут працюють різноманітні гуртки, а влітку — ще й дитячий табір. Тут досі функціонує система опалення, облаштована за часів Плотені.

З 2019 року діє маршрут місцевими печерами, штольнями, виставкою мінералів під відкритим небом й іншими цікавинками під назвою «Шлях Плотені». Часом у палаці проводять костюмовані екскурсії й музичні вечори за участю камерного оркестру Ужгородського музичного училища. А де ще проводити такі дійства, як не в родовому гнізді відомого музиканта?

Могила скрипаля і благодійника збереглася біля сільського Вознесенського храму (1823). Не помітити білосніжний надгробок з рельєфним бюстом Нандора Плотені неможливо. 

Авторка: Ірина Пустиннікова