- Діяльність: Культура
- Дата народження: 28 жовтня 1895 року
- Дата смерті: 27 жовтня 1937 року, Київ
- Навігатор: Світові війни
Письменник, перекладач, сценарист. Співзасновник літературного об’єднання ВАПЛІТЕ. Представник Розстріляного відродження.
Мати Майка Йогансена належала до роду старобільських козаків, батько, вчитель німецької мови, походив із Латвії (сам Йогансен згодом поширював чутки про своє чи то норвезьке, чи то шведське коріння). «І, хоч опускалось коріння мого генеалогічного дерева в сиву запорізьку старину, все ж перші вірші свої я, Майк Йогансен, вирізав на дверях льоху німецькою мовою», — писав він згодом в «Автобіографії».
У 1917 році Йогансен закінчив історико-філологічний факультет Харківського Імператорського університету, де спеціалізувався на вивченні класичних і сучасних європейських мов; деякі мови він також опанував самотужки. «З Майка був до чорта здібний лінгвіст», — характеризували його сучасники.
Під час Радянсько-української війни (1917–1921) Йогансен став свідком погромів армії Денікіна і це, за його власними словами, змусило його «покласти різку лінію у світогляді і пристати до марксизму». Він почав писати українською та ввійшов до кола харківських письменників, серед яких були Василь Еллан-Блакитний, Володимир Сосюра й Микола Хвильовий. Разом із ними він заснував об’єднання пролетарських письменників «Гарт», яке за основну вимогу ставило писати українською мовою, «прагнучи до створення єдиної інтернаціональної культури».
З 1923 по 1926 рік Майк Йогансен працював редактором Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Цю роботу він поєднував із літературною творчістю й перекладацькою діяльністю — перекладав, зокрема, твори Фрідріха Шиллера, Вільяма Шекспіра, Едгара По, Редьярда Кіплінга і Герберта Веллса. Йогансен був співавтором сценарію до фільму Олександра Довженка «Звенигора» (1927), знятого на Одеській кінофабриці, — першого фільму у знаменитій трилогії, до якої належать також «Арсенал» (1929) і «Земля» (1930).
1925 року Йогансен із групою однодумців вийшов із «Гарту» і заснував Вільну академію пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Її члени засуджували імперську московську політику, декларуючи національне самовизначення і свободу народів. Це привернуло увагу партійного керівництва, і 1928 року академія вимушено саморозпустилася, а її члени потрапили під приціл репресивного апарату.
Після ліквідації ВАПЛІТЕ Йогансен долучився до видання альманаху «Літературний ярмарок», діяльність якого зазнавала постійної критики з боку офіційних осіб і була припинена у 1930 році, й ініціював створення «Техно-мистецької групи А» — яку 1931 року теж примусили до самоліквідації.
18 серпня 1937 року Майка Йогансена заарештували в його квартирі в харківському будинку літераторів «Слово». Йому інкримінували участь у націоналістичній організації, підготовку антирадянського повстання і терористичну діяльність. На допитах Йогансен відмовлявся визнавати терористами своїх колег. Він наполягав, що в тюрми саджають невинних людей і що «арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».
24 жовтня Майкові Йогансену оголосили смертний вирок, а 27-го розстріляли в київській тюрмі НКВС. Його символічна могила-кенотаф міститься на Лук’янівському цвинтарі; архіви ж свідчать, що тіло письменника таємно поховали в Биківнянському лісі — разом із іншими численними жертвами сталінських репресій.
Автор: Ольга Герасименко
Maik Johansen
Activity: Culture
Date of birth: October 28, 1895
Date of death: October 27, 1937, Kyiv
Navigator: World Wars
A writer, translator, and screenwriter. Co-founder of the literary association VAPLITE. A representative of the Executed Renaissance.
Maik Johansen’s mother came from a family of Starobilsk Cossacks, while his father, a German language teacher, was from Latvia (Johansen himself later spread rumors about having either Norwegian or Swedish roots). “And although the roots of my genealogical tree reached back into the gray Zaporizhian past, my first poems, I, Maik Johansen, carved on the cellar door in German,” he later wrote in his Autobiography.
In 1917, Johansen graduated from the Faculty of History and Philology of Kharkiv Imperial University, where he specialized in the study of classical and modern European languages; he also mastered some languages on his own. “Maik was an incredibly talented linguist,” his contemporaries said.
During the Soviet–Ukrainian War (1917–1921), Johansen witnessed the pogroms carried out by Denikin’s army, which, in his own words, forced him “to draw a sharp line in [his] worldview and embrace Marxism.” He began writing in Ukrainian and joined the circle of Kharkiv writers, including Vasyl Ellan-Blakytnyi, Volodymyr Sosiura, and Mykola Khvylovyi. Together, they founded the association of proletarian writers Hart, which promoted writing in Ukrainian while “striving to create a unified international culture.”
From 1923 to 1926, Maik Johansen worked as an editor at the All-Ukrainian Photo Cinema Administration (VUFKU). He combined this work with literary творчість and translation, rendering into Ukrainian works by Friedrich Schiller, William Shakespeare, Edgar Allan Poe, Rudyard Kipling, and H. G. Wells. Johansen co-authored the screenplay for Oleksandr Dovzhenko’s film Zvenyhora (1927), produced at the Odesa Film Factory—the first film in the famous trilogy that also includes Arsenal (1929) and Earth (1930).
In 1925, Johansen and a group of like-minded writers left Hart and founded the Free Academy of Proletarian Literature (VAPLITE). Its members criticized imperial Moscow policies, advocating national self-determination and the freedom of peoples. This drew the attention of the party leadership, and in 1928 the academy was forced to dissolve, while its members came under the scrutiny of the repressive apparatus.
After the liquidation of VAPLITE, Johansen joined the publication of the almanac Literary Fair, whose activities were constantly criticized by officials and were halted in 1930. He also initiated the creation of the “Techno-Artistic Group A,” which was likewise forced to disband in 1931.
On August 18, 1937, Maik Johansen was arrested in his apartment in the Kharkiv writers’ building “Slovo.” He was charged with participation in a nationalist organization, preparation of an anti-Soviet uprising, and terrorist activity. During interrogations, Johansen refused to recognize his colleagues as terrorists. He insisted that innocent people were being imprisoned and that “the arrests of Ukrainian writers are the result of confusion and helplessness of the leaders of the Party and the Soviet government.”
On October 24, Johansen was sentenced to death, and on the 27th he was executed in a Kyiv NKVD prison. His symbolic grave (cenotaph) is located at Lukianivske Cemetery; however, archival records indicate that his body was secretly buried in the Bykivnia forest, along with many other victims of Stalinist repressions.
Author: Olha Herasymenko
Відео
Майк Йогансен. Історія одного «чудермайстра»
Майк Йогансен. Українська література в іменах