Йосип Гірняк

Йосип Гірняк, син скромного дяка, змалку цікавився театром. У 10 років він уперше потрапив до театру «Руська бесіда» у Коломиї, де побачив спектакль «Хазяїн» за п’єсою Івана Карпенка-Карого — і це справило вплив на все його подальше життя.

1914 року Гірняк сам приєднався до колективу «Руського театру». Роком пізніше вступив добровольцем у лави Українських січових стрільців і долучився до трупи Театру УСС у Львові під керівництвом Євгена Коханенка. 1919 року, після закінчення Першої світової війни, Гірняк перебрався до Києва й познайомився з Лесем Курбасом, який поставив сторч головою його традиційні уявлення про театр.

Це знайомство стало початком тривалої співпраці: спочатку Гірняк грав у «Молодому театрі» Курбаса, а потім приєднався до його театру «Березіль». На сцені «Березоля» талант Гірняка розкрився повною мірою: він мав яскравий дар перевтілення, виконував як трагічні, так і комічні ролі, не обмежуючись певним амплуа. Гірняк грав у трьох зіркових виставах «Березоля» за п’єсами Миколи Куліша: «Народному Малахії», «Мині Мазайлі» й «Маклені Ґрасі» — всі вони зіткнулися з опором радянської влади і зрештою були заборонені у радянській Україні.

1933 року для «Березоля» настали чорні дні. Заарештували Леся Курбаса, розпочалися широкі репресії проти діячів української культури. Самому Гірняку теж не вдалося уникнути арешту — втім, йому пощастило отримати короткий термін ув’язнення і вийти з ГУЛАГу живим. У таборі він приятелював з Остапом Вишнею — і цей досвід згодом детально описав у мемуарах.

Опинившись на волі, 1941 року Гірняк виїхав на Галичину і продовжив театральну працю у Львівському оперному театрі. Там він — уперше на українській сцені — поставив спектакль «Гамлет», присвятивши його розстріляним друзям: Лесю Курбасу і Миколі Кулішу. Глядачі змогли побачити також уже забороненого в Радянському союзі «Мину Мазайла», а крім нього — «Камінного господаря» Лесі Українки і «Облогу» Юрія Косача.

Навесні 1944 року Йосип Гірняк із дружиною, акторкою Олімпією Добровольською, емігрував до Австрії, а потім до Німеччини, де певний час працював у табірному театрі. 1946 року створив власний театр-студію, із яким гастролював Європою, ставлячи п’єси українських авторів, заборонені на батьківщині. З 1947 року оселився у Нью-Йорку, де мешкав до кінця життя. Тут він створив і очолив Український театр в Америці, а також розпочав роботу над «Споминами», які вийшли друком у США 1982 року. Для Гірняка було справою честі якомога докладніше розповісти нащадкам про репресованих друзів і колег та про діяльність українського театру.

Протягом життя Йосип Гірняк зіграв понад 170 ролей у театрі та поставив 65 вистав. Він також знявся у фільмі «Вендетта» (1924), поставленому Лесем Курбасом на Одеській кінофабриці ВУФКУ. З 1956 року працював диктором і продюсером української редакції радіо «Свобода». Помер 93-річним у Нью-Йорку і був похований на українському цвинтарі святої Марії у Філадельфії.