Лев Данилович

Народився близько 1228 року, помер близько 1301 року. Князь Перемиський, Белзький і Галицький. Він був другим спадкоємцем короля Русі Данила, народженим у шлюбі з князівною Анною Мстиславівною.

У різні роки Лев правив у Перемишлі, Белзі, Холмі, Галичі. Після смерті батька став сюзереном держави Романовичів: «Лев князь, син короля Данила». Столицею князя Лева було місто Львів, засноване в 1240-х роках і назване на честь свого покровителя.

У вересні 1246 року Лев одружився з Констанцією, донькою короля Угорщини Бели IV, — це був перший в історії шлюб доньки правлячого короля з представником руської вінценосної родини. У шлюбі народилося щонайменше троє дітей, зокрема «король Русі і князь Володимира» Юрій І — так він титулувався на єдиній уцілілій великій маєстатичній печатці.

Уперше Лев Данилович узяв участь у битві 17 серпня 1245 року, коли під стінами Ярослава армія Романовичів завдала поразки угорсько-польсько-галицьким силам на чолі з угорським баном Філею і кузеном Лева князем Ростиславом Михайловичем. Географія його бойової слави не набагато менша: на півночі вона сягала литовсько-ятвязьких теренів, на заході — Сілезії і Моравії, на півдні — Болохівської землі (сучасне Поділля). Разом із королем Чехії Вацлавом ІІ під кінець ХІІІ століття Лев брав участь у поділі володінь польських П’ястів, взявши під контроль Люблінську землю. Левові доводилося рахуватися з монгольським впливом. Високий рівень його авторитету, зокрема за межами батьківщини, частково забезпечувався монгольським протекторатом, тож Лев періодично або просив допомоги монголів для своїх виправ, або брав участь у їхніх походах до країн Європи, або почасти надавав для цього необхідний ресурс. Заплямував своє ім’я, у квітні 1267 вбивши у Володимирі литовського князя Войшелка.

Місце смерті Лева Даниловича невідоме. Імовірно, він прийняв чернечий постриг, помер і похований у одному із монастирів своєї держави.