logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Повоєнний СРСР / Сергій Параджанов

Сергій Параджанов icon

19 лютого 1954 року Крим входить до складу УРСР 14 травня 1955 року Створення ОВД 1 квітня 1957 року – 30 грудня 1977 року Сергій Параджанов 18 червня 1957 року – 19 червня 1957 року Сергій Корольов 6 січня 1938 року – 4 вересня 1985 року Василь Стус
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Культура
  • Дата народження: 9 січня 1924 року
  • Дата смерті: 20 липня 1990 року
  • Навігатор: Повоєнний СРСР

Український і вірменський кінорежисер, сценарист і композитор, основоположник течії українського поетичного кіно. Політв’язень, автор знаменитого фільму «Тіні забутих предків».

Сергій Параджанов з’явився на світ у родині антикварів, де ремесло передавали з покоління в покоління. Однак сам він обрав для себе інший фах: спершу провчився рік в Інституті залізничного транспорту, працював на фабриці іграшок у Тбілісі, у 1942–1945 роках навчався на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії, гастролював із концертною трупою, що виступала перед пораненими вояками у шпиталях.

У 1946 році Параджанов переїхав до Москви, де перевівся до місцевої консерваторії й водночас розпочав навчання у Всесоюзному державному інституті кінематографії. Після закінчення інституту в 1951 році отримав направлення на Київську кіностудію імені Олександра Довженка, де почав працювати як режисер-постановник.

У Києві Параджанов зняв, зокрема, документальний фільм «Наталія Ужвій» (1957) про акторку театру і кіно, воєнну драму «Українська рапсодія» (1961) і фільм-повість із трьох окремих новел «Квітка на камені» (1962). Та справжнє визнання і світову славу йому принесла стрічка «Тіні забутих предків» (1964) за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. «Я давно мріяв створити фільм, у якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу», — казав сам режисер. «Тіні» стали дебютною роботою Івана Миколайчука, що зіграв у ньому головну роль; операторську роботу виконав Юрій Іллєнко, а музику написав Мирослав Скорик.

«Тіні забутих предків» стали не лише кіноподією світового масштабу (фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях, із яких 24 — гран-прі), а й гучним політичним маніфестом. 4 вересня 1965 під час прем’єри фільму в київському кінотеатрі «Україна» Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл закликали до протесту проти кампанії арештів інтелектуалів, що розгорнулася улітку 1965 року. «Зараз відбуваються масові політичні арешти української інтелігенції та молоді в Києві, Львові та інших містах. Повторюється 1937 рік. Молодь повинна заявити протест владі, затаврувати ганьбою за несправедливість», — заявив зі сцени Дзюба. Оливи у вогонь Параджанов підлив, відмовившись створювати російськомовну звукову доріжку для «Тіней», що було небаченою зухвалістю для радянського кіно того періоду.

1967 року Параджанова запросили на Єреванську кіностудію, де він зняв фільм «Колір граната» (1968) — глибоко символічну й алегоричну стрічку про поета Саят-Нову. Чиновники Держкіно оголосили фільм незрозумілим і не потрібним глядачеві, тому на кілька років його «поклали на полицю». 1973 року фільм випустили у прокат, однак вже без участі Параджанова: оскільки він відмовився монтувати стрічку, за нього це зробив режисер Сергій Юткевич. Авторську ж версію відреставровано лише 2014 року.

1971 року Параджанов повернувся до Києва. 17 березня 1973 його заарештували за звинуваченнями у гомосексуальних зв’язках (що у СРСР було кримінальним злочином), в українському націоналізмі й у спекуляції іконами. Засудили його саме за гомосексуальність — дали п’ять років колонії суворого режиму. За задумом така стаття мала би перетворити життя Параджанова в середовищі радянських «зеків» на пекло, однак йому вдалося завоювати авторитет. Він відкрив у в’язниці гурток живопису, листувався з друзями й закордонними колегами.

Завдяки міжнародній кампанії протесту, до якої долучилися Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Жан-Люк Ґодар, Роберто Росселіні, Франуса Трюффо й Мікеланджело Антоніоні, 30 грудня 1977 року Параджанова випустили на свободу. Йому заборонили жити в Україні, тому він оселився у Тбілісі, де зняв іще кілька фільмів — зокрема «Легенду про Сурамську фортецю» (1984) і «Ашик-Керіб» (1988; у співавторстві з Давидом Абашидзе).

Остання стрічка Параджанова залишилася незавершеною — це був автобіографічний фільм «Сповідь» (1990), над яким режисер працював, вже помираючи від раку легені. Відчуваючи наближення смерті, Параджанов, який казав, що збирається вмирати у Вірменії, 17 липня 1990 року приїхав у Єреван. За три дні його не стало. 25 липня він був похований у Пантеоні геніїв вірменського духу.

В останньому інтерв’ю, яке він дав українською мовою, Параджанов сказав: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому розумію його я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською, не буде пісні української, не буде сонця українського і не буде соняшника українського».

У грудні 2023 року Національна комісія з реабілітації за ініціативою Українського інституту національної пам’яті реабілітувала Сергія Параджанова посмертно.

Автор: Ольга Герасименко

Короткі висновки

  • Культурний діяч та реформатор — став один із найяскравіших представників українського поетичного кіно та  створив авторську техніку колажу.
  • Громадська діяльність — активно виступав проти радянської цензури та репресій проти української інтелігенції, підтримував дисидентський рух.
  • Творчий доробок — створив визначні фільмами: «Тіні забутих предків», «Колір граната» (Вірменія), «Арабески на тему Піросмані», що поєднали фольклор, релігію та візантійську естетику.
  • Спадщина – залишив значний вплив на українську та світову культуру, ставши новатором у візуалізації, поєднав народну естетику з живописом та глибоким зануренням у внутрішній світ героя, де образ став важливішим за сюжет.

Редакція «Порталу»

Sergei Parajanov

Activity: Culture
Date of birth: January 9, 1924
Date of death: July 20, 1990
Context: Postwar USSR

A Ukrainian and Armenian film director, screenwriter, and composer, a founder of the Ukrainian poetic cinema movement. A political prisoner and the creator of the renowned film Shadows of Forgotten Ancestors.

Sergei Parajanov was born into a family of antique dealers, where the craft had been passed down through generations. However, he chose a different path: he first studied for a year at the Institute of Railway Transport, worked at a toy factory in Tbilisi, and from 1942 to 1945 studied in the vocal department of the Tbilisi Conservatory, touring with a concert troupe that performed for wounded soldiers in hospitals.
In 1946, Parajanov moved to Moscow, where he transferred to the local conservatory and simultaneously began studying at the All-Union State Institute of Cinematography. After graduating in 1951, he was assigned to the Oleksandr Dovzhenko Kyiv Film Studio, where he began working as a film director.
In Kyiv, Parajanov directed, among other works, the documentary Nataliia Uzhvii (1957) about the stage and film actress, the war drama Ukrainian Rhapsody (1961), and the film-novella Flower on the Stone (1962), composed of three separate stories. However, true recognition and worldwide fame came to him with Shadows of Forgotten Ancestors (1964), based on the novella by Mykhailo Kotsiubynsky. “I had long dreamed of creating a film that would fully express the poetic, talented soul of the Ukrainian people,” the director said. The film marked the debut of Ivan Mykolaichuk in the leading role; cinematography was by Yurii Illienko, and the music was composed by Myroslav Skoryk.
Shadows of Forgotten Ancestors became not only a cinematic event of global significance (the film received 39 international awards, 28 festival prizes, including 24 Grand Prix), but also a powerful political statement. On September 4, 1965, during the premiere at the Ukraina cinema in Kyiv, Ivan Dziuba, Vasyl Stus, and Viacheslav Chornovil called for protest against the wave of arrests of intellectuals that had begun that summer. “Mass political arrests of Ukrainian intellectuals and youth are now taking place in Kyiv, Lviv, and other cities. 1937 is repeating itself. Young people must protest the authorities and condemn this injustice,” Dziuba declared from the stage. Parajanov further fueled tensions by refusing to create a Russian-language soundtrack for the film—an unprecedented act of defiance in Soviet cinema at the time.
In 1967, Parajanov was invited to the Yerevan Film Studio, where he directed The Color of Pomegranates (1968)—a deeply symbolic and allegorical film about the poet Sayat-Nova. Officials from the State Committee for Cinematography declared the film incomprehensible and unnecessary for audiences, and it was shelved for several years. In 1973, it was released, but without Parajanov’s involvement: since he refused to edit it, director Sergei Yutkevich completed the editing. The original version was restored only in 2014.
In 1971, Parajanov returned to Kyiv. On March 17, 1973, he was arrested on charges of homosexual relations (a criminal offense in the USSR), Ukrainian nationalism, and illegal trading of icons. He was convicted specifically for homosexuality and sentenced to five years in a high-security labor camp. The charge was intended to turn his life in prison into a nightmare, but he managed to gain respect among inmates. He organized an art workshop in prison and maintained correspondence with friends and international colleagues.
Thanks to an international protest campaign involving Federico Fellini, Luchino Visconti, Jean-Luc Godard, Roberto Rossellini, François Truffaut, and Michelangelo Antonioni, Parajanov was released on December 30, 1977. He was banned from living in Ukraine, so he settled in Tbilisi, where he made several more films, including The Legend of Suram Fortress (1984) and Ashik Kerib (1988, co-directed with David Abashidze).
Parajanov’s final film remained unfinished—an autobiographical project titled Confession (1990), on which he worked while dying of lung cancer. Sensing his approaching death, Parajanov—who had said he wished to die in Armenia—arrived in Yerevan on July 17, 1990. Three days later, he passed away. On July 25, he was buried in the Pantheon of Armenian cultural figures.
In his last interview, given in Ukrainian, Parajanov said: “Long live Ukraine! Long live Ukrainian nationalism as I understand it: we must not allow a time to come when there will be no Ukrainian word, no Ukrainian song, no Ukrainian sun, and no Ukrainian sunflower.”
In December 2023, the National Rehabilitation Commission, at the initiative of the Ukrainian Institute of National Memory, posthumously rehabilitated Sergei Parajanov.

Author: Olha Herasymenko

Brief conclusions

Cultural figure and reformer — one of the brightest representatives of Ukrainian poetic cinema; developed a distinctive collage-like artistic technique.
Public activity — actively opposed Soviet censorship and repression of Ukrainian intellectuals; supported the dissident movement.
Creative work — created outstanding films such as Shadows of Forgotten Ancestors, The Color of Pomegranates (Armenia), and Arabesques on the Theme of Pirosmani, combining folklore, religion, and Byzantine aesthetics.
Legacy — left a profound impact on Ukrainian and world culture, pioneering new visual language by blending folk aesthetics with painting and deep psychological imagery, where the image became more important than the plot.

Portal Editorial Team

 

 

Зміст

Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак
Детальніше
попередня Повоєнна боротьба УПА
наступна Василь Стус

5.0.2

Відео

promo

Сергій Тримбач: Звичайний геній Параджанов

promo

Як нищили Параджанова за «Тіні забутих предків»?

promo

Українське кіно в іменах. Сергій Параджанов

Переглянути на Родоводі
Наталія Ужвій
Культура

Наталія Ужвій

1925 р. –

Детальніше

Українська акторка театру і кіно.

Що пов’язує:

Колега Наталії Ужвій.

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись