Костянтин-Василь Острозький

Він був людиною, чиї авторитет і військова потуга дозволяли відкрито перечити навіть польському королю. «Значення князя Костянтина було таке велике, що папський нунцій Спаноччі, складаючи списка кандидатів на короля угорського, на першому місці поставив князя Василія-Костянтина, а на другому – його сина Івана-Януша», — писав Іван Огієнко.

Народжений, імовірно, 2 лютого 1526 року і хрещений під іменем Василь, хлопчик був молодшим сином войовничого князя Костянтина Івановича Острозького. Після смерті батька його виховувала мати, княгиня Олександра Семенівна Слуцька з роду Олельковичів. Юнак здобув ґрунтовну освіту, володів латиною, церковнослов’янською й польською мовами, знався як на світській, так і церковній історії, теології. Був вправним оратором. Досягнувши повноліття, як єдиний спадкоємець свого батька узяв його «княже» ім’я — Костянтин.

Вправний військовий і дипломат, Костянтин-Василь 1550 року був призначений старостою Володимирським і маршалком Волинським, а 1559-го став воєводою Київським, зосередивши у своїх руках владу фактично над усім руським прикордонням. Особливої ваги він надавав захисту південно-східних рубежів, сприяючи в цьому запорозьким козакам; за власний кошт утримував кількатисячний загін кінноти для оборони від нападів татар. Проводив широку колонізаторську діяльність у степовому прикордонні, засновував міста, будував замки, чим суттєво поліпшив господарську ефективність краю.

Князь був чи не головним тогочасним патроном православної церкви: він спрямовував шалені кошти храмам і монастирям. Украй побожний, Костянтин-Василь і в приватному житті суворо дотримувався посту й багато молився. Попри релігійну толерантність — а може, саме через неї — він рішуче боровся проти насадження католицизму й наступу католицької шляхти на привілеї руських вельмож. До проєкту об’єднання католицької та православної церков спершу поставився схвально, але коли унію проголосили лише в межах Речі Посполитої, без обговорення умов зі східними патріархами, став чи не найбільшим її супротивником.

Усвідомлюючи потребу реформ не тільки в церковній сфері, а й в освіті, своє родове гніздо — Острог — Костянтин-Василь перетворив на потужний науково-культурний осередок, де згуртувалися провідні вчені, теологи, письменники того часу: Герасим Смотрицький, Дем’ян Наливайко, Кирило Лукаріс, Христофор Філарет та інші. Тут 1576 року князь заснував унікальний для тодішньої Східної Європи навчальний заклад — Острозьку школу, згодом академію, де, окрім семи вільних наук і точних дисциплін, паралельно вивчали  церковнослов’янську, грецьку та латинську мови. При школі діяла друкарня під керівництвом запрошеного до Острога першодрукаря Івана Федоровича. Саме тут постало перше повне друковане видання Святого Письма церковнослов’янською мовою — знаменита Острозька Біблія, що стала справжньою перлиною слов’янської книжности.

Про останні роки життя князя знаємо мало. Костянтин-Василь помер у лютому 1608 року, похований в Острозі, у крипті замкової церкви Богоявлення Господнього. Уже згаданий Іван Огієнко писав: «Можна спокійно сказати: усі українські магнати, взяті разом, не зробили стільки для України, скільки зробив сам князь Костянтин!» — і це щира правда.

Авторка: Анастасія Боцвінок