- Діяльність: Друкарство, Культура
- Дата народження: близько 1555 року
- Дата смерті: 1632 рік
- Навігатор: Пізнє середньовіччя. Русь після Русі
Про Памва Беринду достовірно відомо небагато, хоча встиг він чимало. Його головна праця — «Лексикон словенороський» (1627), найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Окрім цього, він працював у низці українських друкарень, а в Київській лаврській друкарні став головним друкарем, а також редактором і перекладачем (бо знав близько 12 мов).
Беринда нічого не повідомляв про власне життя в передмовах до своїх видань (хоча такий звичай існував), та й офіційних документів про нього збереглось обмаль. Те, що ми знаємо з його біографії, показує, як формуються наукові гіпотези. Наприклад, припущення про те, що Беринда походить із Самбірщини, висловлено з огляду на присутність у його «Лексиконі» значної кількості бойківських діалектних елементів. Самбірщина в той час належала до культурної зони давнього і впливового міста Перемишля. Звідси походили козацькі гетьмани — Петро Конашевич-Сагайдачний і Марко Жмайло.
Очевидно, Беринда здобув освіту у Львівській братській школі, де приєднався до православного культурницького руху. Він долучився до гуртка книжників, який організували брати Федір і Гедеон Балабани в Стрятині та Клиросі. Тут він проявив себе як редактор, гравер і видавець. Згодом Беринда мешкав у єпископа Перемишльського Михайла Копистенського, для якого склав генеалогію його роду. Після смерті покровителів повернувся до Львова, де постригся в ченці. У 1613–1619 роках викладав у Львівській братській школі та створив збірку віршів «На Рождество Господа Бога…» з елементами розмовної мови.
На той час Беринда здобув репутацію досвідченого друкаря, книжника й викладача, тож архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, сам родом із Галичини, запросив його до Києва. Михайло Грушевський назвав початок XVII століття «першим нашествієм» галичан на Київ, що сприяло духовній і національній єдності українських земель.
У Києві Памво Беринда видав три важливі видання: «Анфологіон» (1619), «Номоканон» (1620) і «Тріодіон» (1627). Він отримав визнання як перекладач і викладач Київської братської школи. У 1620 році патріарх Константинопольський Феофан надав йому звання протосинкела (помічника зі стратегічних питань), що свідчить про вагомість його ролі в середовищі київських православних інтелектуалів.
Над словником Памво Беринда працював упродовж тридцяти років: розпочав роботу в гуртку Балабанів, продовжив у Львівській братській школі та завершив монументальну працю в Києві. Це перший в українській лексикографії систематичний друкований словник. Йому передував невеликий «Лексис» Лаврентія Зизанія — словниковий додаток до його граматики.
Словник Беринди втілює бароковий світогляд з уявленням про світ як книгу. Він містить кілька авторських зображень, а словникові статті часом скидаються на поезію. Усього у словнику 7000 статей. Беринда не лише тлумачив значення, а й простежував походження слова, вказував граматичні категорії числа, часу, способу дієслова та можливі переносні значення.
Текст словника поділений на дві частини, перша з яких перекладна з церковнослов’янської на тогочасну розмовну руську (українську) мову, друга — словник іншомовних слів, загальних та власних імен, що траплялися в літературі. Перекладна частина містить сливе енциклопедичні коментарі — так у дусі естетики бароко Беринда прагнув глибше розкрити сутність того чи того слова. Згідно з тодішнім світоглядом, пізнання слова вело до пізнання Бога, тож лексикологія зародилася в межах філософії й теології.
У передмові до словника йдеться про те, що він мав навчальну мету: Беринда склав його «для користі спудеїв». Окрім того, ця праця була внеском у формування руської ідентичності, що активізувалося на початку XVII століття в Речі Посполитій на тлі активності братського руху, міжконфесійної полеміки, відродження православної церковної ієрархії та зародження козацтва.
Памво Беринда і його коло (брати Стефан і Лаврентій Зизанії, батько й син Герасим і Мелетій Смотрицькі, Дем’ян Наливайко, Христофор Філарет, Захарія Копистенський, Тарасій Земка, Йов Борецький, Єлисей Плетенецький, Касіян Сакович та інші) перебували в центрі ідейно-релігійного та культурно-естетичного оновлення. Ці зміни стали частиною масштабних цивілізаційних рухів, що вплинули на всю Центрально-Східну Європу. Поширення ідей Ренесансу та гуманізму активізувало процеси особистісного й суспільного самоусвідомлення, реформ у релігійній царині та посилення національної ідентичності.
Авторка: Ольга Петренко-Цеунова
Короткі висновки
- Державний діяч і реформатор — відомий, як автор першого друкованого українського словника, який став важливим етапом у розвитку української мови, а також як релігійний і культурний діяч.
- Законодавець — не був законодавцем, проте зробив значний внесок у літературну та образотворчу діяльність.
- Будівничий і меценат — не був безпосередньо меценатом чи будівничим, проте його діяльність була спрямована на розвиток української культури та освіти.
- Церковна політика — виступав за збереження та розвиток православної віри, мови й ідентичності. Як керівник Києво-Печерської друкарні, був головним друкарем Православної церкви, відіграв ключову роль у виданні богослужбових і полемічних книг.
- Спадщина – своєю найважливішою працею, першим друкованим словником української мови «Лексіконъ славеноросскій і именъ тълкованіє» створив місток між церковнослов’янською та живою українською мовою.
Редакція «Порталу»
Pamva Berynda
Activity: Printing, Culture
Date of birth: circa 1555
Date of death: 1632
Navigator: Late Middle Ages. Rus’ after Rus’
Little reliable information about Pamva Berynda has survived, although he accomplished a great deal. His main work is the Lexicon of the Slavonic-Ruthenian Language (1627), the most outstanding achievement of early Ukrainian lexicography. In addition, he worked in several Ukrainian printing houses, and at the Kyiv Lavra printing house he became the chief printer as well as an editor and translator (he knew about twelve languages).
Berynda left no information about his personal life in the prefaces to his editions (although this was customary), and only a few official documents about him have survived. What we do know about his biography illustrates how scholarly hypotheses are formed. For example, the assumption that Berynda came from the Sambir region is based on the presence of a significant number of Boyko dialect elements in his Lexicon. At that time, the Sambir region belonged to the cultural sphere of the ancient and influential city of Peremyshl. It was also the homeland of Cossack hetmans such as Petro Konashevych-Sahaidachny and Marko Zhmailo.
Berynda likely received his education at the Lviv Brotherhood School, where he joined the Orthodox cultural movement. He became part of a circle of scholars organized by the Balaban brothers in Striatyn and Klyros. There he proved himself as an editor, engraver, and publisher. Later, Berynda lived with the Bishop of Peremyshl, Mykhailo Kopystensky, for whom he compiled a genealogy of the family. After the death of his patrons, he returned to Lviv and took monastic vows. Between 1613 and 1619, he taught at the Lviv Brotherhood School and created a collection of poems, On the Nativity of Our Lord God…, which included elements of the vernacular language.
By that time, Berynda had earned a reputation as an experienced printer, scholar, and teacher, so the archimandrite of the Kyiv Pechersk Lavra, Yelysei Pletenetsky, himself a native of Galicia, invited him to Kyiv. Mykhailo Hrushevsky described the early seventeenth century as the “first influx” of Galicians into Kyiv, which contributed to the spiritual and national unity of Ukrainian lands.
In Kyiv, Pamva Berynda published three important works: Anthologion (1619), Nomocanon (1620), and Triodion (1627). He gained recognition as a translator and as a teacher at the Kyiv Brotherhood School. In 1620, the Patriarch of Constantinople, Theophanes III of Constantinople, granted him the title of protosyncellus (an assistant in strategic matters), which testifies to his significant role among Kyiv’s Orthodox intellectuals.
Pamva Berynda worked on his dictionary for thirty years: he began it within the Balaban circle, continued at the Lviv Brotherhood School, and completed this monumental work in Kyiv. It was the first systematic printed dictionary in Ukrainian lexicography. It was preceded by the smaller Lexis by Lavrentii Zyzanii—a glossary attached to his grammar.
Berynda’s dictionary embodies the Baroque worldview, with its perception of the world as a book. It includes several authorial illustrations, and some entries resemble poetry. In total, the dictionary contains about 7,000 entries. Berynda not only explained meanings but also traced the origins of words, indicated grammatical categories such as number, tense, and mood, and noted possible figurative meanings.
The dictionary is divided into two parts: the first is a translation from Church Slavonic into the contemporary spoken Ruthenian (Ukrainian) language; the second is a dictionary of foreign words, as well as common and proper names found in literature. The translation section contains almost encyclopedic commentary—reflecting the Baroque aesthetic, Berynda sought to reveal the deeper essence of each word. According to the worldview of the time, understanding a word led to understanding God; thus, lexicology originated within philosophy and theology.
In the preface, it is stated that the dictionary had an educational purpose: Berynda compiled it “for the benefit of students.” Moreover, this work contributed to the formation of Ruthenian identity, which intensified in the early seventeenth century in the Polish–Lithuanian Commonwealth amid the activity of the brotherhood movement, interconfessional polemics, the restoration of the Orthodox church hierarchy, and the emergence of the Cossacks.
Pamva Berynda and his circle (including Stefan Zyzanii, Lavrentii Zyzanii, Herasym Smotrytsky, Meletius Smotrytsky, Demian Nalyvaiko, Zakhariia Kopystensky, Yov Boretsky, Kasian Sakovych, and others) stood at the center of ideological, religious, and cultural-aesthetic renewal. These changes were part of broader civilizational movements that influenced all of Central and Eastern Europe. The spread of Renaissance and humanist ideas stimulated processes of personal and social self-awareness, reforms in the religious sphere, and the strengthening of national identity.
Author: Olha Petrenko-Tseunova
Brief conclusions
Statesman and reformer — known as the author of the first printed Ukrainian dictionary, which became an important milestone in the development of the Ukrainian language, as well as a religious and cultural figure.
Legislator — not a legislator, but made a significant contribution to literary and artistic activity.
Builder and patron — not directly a patron or builder, yet his work was aimed at the development of Ukrainian culture and education.
Church policy — advocated for the preservation and development of the Orthodox faith, language, and identity. As head of the Kyiv Pechersk Lavra printing house, he was the chief printer of the Orthodox Church and played a key role in publishing liturgical and polemical works.
Legacy — through his most important work, the first printed dictionary of the Ukrainian language, Lexicon of the Slavonic-Ruthenian Language and Interpretation of Names, he created a bridge between Church Slavonic and the living Ukrainian language.
Editorial Board of the “Portal”