- Діяльність: Державна політика
- Дата народження: 1 січня 1909 року
- Дата смерті: 15 жовтня 1959 року
- Навігатор: Світові війни
Політик, революціонер, голова Проводу ОУН-Б. Народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині в родині священника. Був убитий 15 жовтня 1959 року в Мюнхені.
Отримав відмінну домашню освіту, яка дала йому змогу одразу вступити до гімназії, а згодом в університет. Захистити диплом не встиг через ув’язнення.
Завдяки родині й оточенню з 14-літнього віку готував себе до політичної діяльності. Уявляв та проговорював сцени допитів — намагався гартувати свої волю й тіло, щоб не виказати побратимів, які мають продовжити боротися за українську незалежність.
У 18 років Степан Бандера став членом Української військової організації (УВО), де спершу був зарахований відділу розвідки. Але пізніше — за станом здоров’я (важкий ревматизм колін) і завдяки ораторським здібностям — він потрапив до пропагандистського відділу.
З 1928 по 1934 роки навчався на агрономічному відділі Львівської політехніки. Одночасно брав участь у діяльності «Пласту», «Просвіти» та багатьох інших патріотично спрямованих організацій. Після того, як польська влада заборонила Пласт, активно долучився до роботи Організації українських націоналістів (ОУН) і згодом став її крайовим провідником.
Під проводом Бандери ОУН почала використовувати терористичні методи у боротьбі за незалежність України. Така політика призвела до його арешту за організацію політичного вбивства Броніслава Перацького (міністра внутрішніх справ Польщі, який керував політикою пацифікації). Бандеру засудили до смертної кари, яку згодом замінили довічним ув’язненням. Мужня поведінка на суді принесла йому велику популярність серед українців і стала основою для його майбутньої популярності. Бандера пробув в ув’язненні до 13 вересня 1939 року й утік із в’язниці, скориставшись початком воєнних дій. Після втечі розробляв у проводі ОУН плани боротьби проти більшовиків, але керівники організації не дійшли щодо них згоди.
23 червня 1941 року Степан Бандера й Володимир Стахів надіслали Адольфу Гітлеру меморандум, у якому оголосили відновлення незалежної Української держави. А 30 червня 1941 року у Львові проголосили Акт відновлення української державності.
Після цього гестапо заарештувало його, намагаючись схилити до співпраці. Із січня 1942 року до листопада 1944 року перебував у таборі Заксенгаузен, в одиночній камері — оскільки мав потужний вплив на українське підпілля та міг стати ідейним лідером усієї Західної України.
Діяльність Степана Бандери призвела до репресій проти його родичів, яких знищили більшовики й польська Армія Крайова.
Згодом нацисти звільнили Бандеру та вивезли його в передмістя Берліна, де взяли під домашній арешт і знову спробували схилити до співпраці. Але 1 лютого 1945 року йому вдалося втекти з-під нагляду. Із 6 лютого 1946 року делегація УРСР вимагала від західних лідерів видати Бандеру. Не отримавши бажаного, радянське Міністерство державної безпеки робило численні спроби ліквідувати керівника боротьби за українську незалежність.
Починаючи з 1946 року, у самій ОУН загострився конфлікт між проводом на чолі зі Степаном Бандерою та опозицією; у його основі були амбіції та складні особисті стосунки учасників. 22 серпня 1952 року Бандера пішов із посади голови Проводу закордонних частин ОУН, щоб зупинити розкол. Але на конференціях ОУН не прийняли його відставки й 20 лютого 1954 року створили гілку ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. На цій посаді він інтенсивно працював, опікуючись організацією нових теренів, вибудовуючи крайові зв’язки та зовнішню політику.
15 жовтня 1959 року у Мюнхені кілер КДБ Богдан Сташинський за допомогою отруйного пістолета-шприца вбив Степана Бандеру.
Автори: Валентина Мержиєвська, Ігор Цеунов, Олександр Маєвський
Короткі висновки
- Державний діяч і реформатор — був засновником та лідером Організації Українських Націоналістів (ОУН), через радикальні методи та ідеологію залишається суперечливою особистістю.
- Законодавець — розробив ідеологічні засади українського націоналізму, був автором програмних статей і готував маси до озброєної боротьби. Був одним з ініціаторів Акту відновлення Української Держави.
- Політична діяльність — проводив революційну діяльність проти польської влади, боровся проти радянської окупації, у еміграції намагався об’єднати українські емігрантські сили та підтримувати зв’язки з підпіллям в Україні.
- Церковна політика — вважав, що християнська релігія є “цінністю першої величини” для тих, хто бореться за визвольний рух та підкреслював, що питання віри є справою сумління кожної людини і що ОУН не нав’язує жодних релігійних поглядів.
- Спадщина – став ключовою фігурою в боротьбі за українську незалежність, а його діяльність – символом визвольного руху, в тому числі і публіцистична зокрема, написання праці «Перспективи Української Революції», що стала основою для українського націоналізму.
Редакція «Порталу»
Stepan Bandera
Activity: Public policy
Date of birth: January 1, 1909
Date of death: October 15, 1959
Navigator: World Wars
Politician, revolutionary, head of the OUN-B leadership. Born on January 1, 1909, in the village of Staryi Uhryniv in the Ivano-Frankivsk region, into a priest’s family. Assassinated on October 15, 1959, in Munich.
He received an excellent home education, which allowed him to enter gymnasium and later university directly. He did not manage to complete his degree due to imprisonment.
Thanks to his family and environment, from the age of 14 he prepared himself for political activity. He imagined and rehearsed interrogation scenarios—training his will and body so as not to betray his comrades, who were to continue the struggle for Ukrainian independence.
At 18, Stepan Bandera became a member of the Ukrainian Military Organization (UVO), initially assigned to the intelligence unit. Later, due to health issues (severe rheumatism in his knees) and his oratorical skills, he was transferred to the propaganda department.
From 1928 to 1934, he studied at the agronomy department of Lviv Polytechnic. At the same time, he participated in the activities of Plast, Prosvita, and many other patriotic organizations. After the Polish authorities banned Plast, he became actively involved in the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and later became its regional leader.
Under Bandera’s leadership, the OUN began using terrorist methods in the struggle for Ukrainian independence. This policy led to his arrest for organizing the political assassination of Bronisław Pieracki (the Polish Minister of the Interior, responsible for pacification policies). Bandera was sentenced to death, later commuted to life imprisonment. His courageous conduct during the trial brought him great popularity among Ukrainians and laid the foundation for his future prominence. He remained imprisoned until September 13, 1939, and escaped following the outbreak of war. After his escape, he worked within the OUN leadership on plans to fight the Bolsheviks, though the organization’s leaders did not reach agreement on these plans.
On June 23, 1941, Stepan Bandera and Volodymyr Stakhiv sent a memorandum to Adolf Hitler announcing the restoration of an independent Ukrainian state. On June 30, 1941, the Act of Restoration of the Ukrainian State was proclaimed in Lviv.
After this, the Gestapo arrested him, attempting to force his cooperation. From January 1942 to November 1944, he was held in Sachsenhausen concentration camp in solitary confinement, due to his strong influence on the Ukrainian underground and his potential to become the ideological leader of Western Ukraine.
Bandera’s activities led to repression against his relatives, many of whom were killed by Bolsheviks and the Polish Home Army.
Later, the Nazis released Bandera and moved him to the suburbs of Berlin, placing him under house arrest and again attempting to secure his cooperation. On February 1, 1945, he managed to escape surveillance. From February 6, 1946, the Ukrainian SSR delegation demanded that Western leaders extradite Bandera. Failing to achieve this, the Soviet Ministry of State Security made numerous attempts to eliminate the leader of the Ukrainian independence movement.
Beginning in 1946, internal conflict intensified within the OUN between the leadership headed by Bandera and the opposition, rooted in ambitions and complex personal relationships. On August 22, 1952, Bandera stepped down as head of the Foreign Units of the OUN in an attempt to prevent a split. However, his resignation was not accepted, and on February 20, 1954, a branch of the OUN led by Bandera was established. In this role, he worked intensively, developing new organizational territories, strengthening internal networks, and shaping foreign policy.
On October 15, 1959, in Munich, KGB assassin Bohdan Stashynsky killed Stepan Bandera using a poison spray gun.
Authors: Valentyna Merzhyievska, Ihor Tseunov, Oleksandr Maievskyi
Brief conclusions
Statesman and reformer — founder and leader of the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN); due to his radical methods and ideology, he remains a controversial figure.
Ideologue and political thinker — developed the ideological foundations of Ukrainian nationalism, authored programmatic texts, and prepared the population for armed struggle; one of the initiators of the Act of Restoration of the Ukrainian State.
Political activity — conducted revolutionary actions against Polish authorities, fought against Soviet occupation, and in exile sought to unite Ukrainian émigré forces and maintain ties with the underground in Ukraine.
Religious policy — considered Christianity a “value of the highest importance” for those engaged in the liberation movement, while emphasizing that matters of faith are a personal choice and that the OUN did not impose religious views.
Legacy — became a key figure in the struggle for Ukrainian independence; his activities became a symbol of the liberation movement, including his publicist work, particularly Perspectives of the Ukrainian Revolution, which formed a foundation for Ukrainian nationalism.
Portal Editorial Team