Смерть короля Угорщини та Польщі Людовика І icon

1371 рік – 1387 рік Львівське урядування ставленика Людовіка І — Володислава Опольського (чи Опольчика). 1371 рік – 1393 рік Відновлення Галицької православної митрополії із центром у Львові. 10 вересня 1382 року Смерть короля Угорщини та Польщі Людовика І 1385 рік Укладено Кревську унію між Великим князівством Литовським і Польщею, за якою литовські й руські були долучені до корони Польської. 14 серпня 1385 року Кревська унія

Вплив угорських королівських династій, традицій і права на сусідню Галицьку землю та її еліти відчутний із ХІ століття. На межі ХІІ–ХІІІ століть у Галицькій землі вибухнула криза успадкування престолу, зумовлена, серед іншого, невпорядкованими сімейними стосунками останніх представників роду Ростиславичів і князя Романа Мстиславовича. Скориставшись нагодою — і не без ініціативи князів і членів їхніх родин — угорський король Бела ІІІ і його другий син Андрій ІІ із династії Арпадів спробували воєнним і правовим шляхами закріпити за собою ці терени.

Поважного успіху вдалося досягти у другій половині 1205 — на початку 1206 років, коли Андрій ІІ після смерті Романа Мстиславовича (батька на той час малолітнього Данила, майбутнього короля Русі) набув титул короля Галичини і Володимирії (Galiciae Lodomeriaequae Rex). Ця частина розлогішого титулу угорських королів із різних династій протривала аж до 1918 року. Проте ані Андрій ІІ, ані його син Бела IV не змогли закріпитися в цих землях. А після монгольського вторгнення до Європи та поїздки Данила Романовича (також претендента на Галицьку волость із дідичними володіннями на Волині) до хана Бату ці претензії взагалі втратили сенс. Заміжжя Белиної доньки Констанції із Левом Даниловичем 1246 року й коронація Данила 1253 року на певний час зняли титулярну напругу у стосунках.

На початку XIV століття нова угорська королівська династія Анжу перейняла галицько-володимирську частину титулу Арпадів. Король Карл Роберт у першому шлюбі навіть був одружений із донькою князя Лева Марією — щоправда, дуже недовго. Титул Galiciae Lodomeriaequae Rex після його смерті 1342 року успадкував син Людовик І. Як небіж Казимира ІІІ, він 1370 року посів також престол Польщі — адже в останнього П’яста не було синів. Під владою Людовика І опинилися й розлогі терени королівства Русі — і при дворі короля чудово розуміли переваги від цього. Тому terra Ruscie (часом regnum Ruscie), крім волинських земель, підконтрольних литовській династії Гедиміновичів, перейшла під прямий контроль урядників Людовика І. Він, однак, теж не мав синів, тож по його смерті 10 вересня 1382 року спадок дістався двом донькам і їхнім чоловікам: з одного боку, Марії і Сиґізмундові Люксембурзькому, з другого, Ядвізі і литовському князеві Ягайлові.

Хоча міста Ярослав, Перемишль, Львів і Галич із навколишніми землями мали б відійти королю й королеві Угорщини як власникам титулу Galiciae Lodomeriaequae Rex, спритнішими виявилися вельможі з оточення молодшої доньки Людовика І Ядвіги. 1387 року вони організували військову кампанію та зуміли добитися від місцевих еліт визнання влади молодої подружньої пари на цих землях. Від 1434 до 1772 року Руська земля (як зазначалося в титулі володаря Польського королівства) була невід’ємною частиною королівства Польщі — вже як сукупність Руського, Подільського й Белзького воєводств (Palatinatus Russie, Palatinatus Podoliae, Palatinatus Belzensis).

Експерт Вадим Арістов
Експерт Вадим Арістов