Основна сфера наукових і творчих інтересів
Політична й соціальна історія середньовічної та ранньомодерної України і Центрально-Східної Європи, ранньомодерна державність, дипломатія і міжнародні відносини.
Освіта
Фахову освіту здобув на історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка (1990).
1993 року в Інституті історії України НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему «Малоросійська колегія та реформи державного устрою України: 1722—1727 роки»;
2002-го — докторську дисертацію «Проблема легітимації еліти козацької України в зовнішньополітичній діяльності Гетьманату: стосунки з Російською державою та Річчю Посполитою, 1654—1665 роки».
По завершенні навчання (1990) розпочав академічну працю в Інституті історії України НАН України, обіймаючи посади стажиста-дослідника, молодшого наукового, наукового та старшого наукового співробітника відділу історії середніх віків і раннього нового часу. З 2002-го очолює сектор соціальної історії.
Викладав і займався науково-дослідною робою в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Ягеллонському університеті в Кракові, Католицькому університеті Любліна, Варшавському, Гданському і Жешувському університетах, Науковому інституті імені Оссолінських у Вроцлаві.
Входить до редколегій провідних вітчизняних і закордонних наукових часописів — таких, як «Український історичний журнал», «Roczniki Humanistyczne», «Studia Podlaskie».
Науковий і просвітницький доробок
Автор більш ніж 600 наукових праць, серед яких понад 20 монографій. Публікується в провідних вітчизняних часописах, а також — у Польщі, США, Канаді, Угорщині, Румунії, Словаччині, Туреччині тощо.
Відповідальний редактор видань «Повсякдення ранньомодерної України: історичні студії в 2-х томах (Київ, 2012, 2013)», «Дві Русі (Київ, 2003)», «Війни і мир (Київ, 2004)», «Україна: хронологія розвитку, т. 4: На порозі Нового часу (Київ, 2009)», «Історія цивілізації. Україна. Том 4. Козацька доба (Харків, 2025)» тощо.
Активно займається популяризацією історичних знань на радіо, телебаченні, у друкованих й електронних ЗМІ (газети «Дзеркало тижня» і «День», радіо НВ, «Свобода», «Параграф. Ми — Україна», «Локальна історія». «Історія з м’ясом», «Історик щосуботи» тощо).
Громадська діяльність і визнання
Входив до складу Експертної ради з історичних наук ВАК України та Експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з історичних наук Міністерства освіти і науки України. Член Українського національного комітету з вивчення країн Центральної і Південно-Східної Європи.
Лауреат конкурсів наукових проєктів Фонду Форда (США), Наукового товариства Шевченка в Америці, Нагороди ім. Івана Виговського Варшавського університету тощо.
Нагороджений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008), грамотою Верховної Ради України (2006), подякою Президії НАН України (2011), грамотою Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2011), ювілейною почесною грамотою Президії НАН України (2018), відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни» (2024).
Коріння
Народився 1 липня 1964 року на Наддніпрянській Україні, у мальовничій місцині на берегах притоки Случі — селі Бичова. Як не дивно, коротка згадка про це наддніпрянське село (й навіть про залишки панського маєтку, де мені випало з’явитися на світ) міститься в одній із наукових статей самого Івана Франка, опублікованій 1904 року в «Записках НТШ». Власне, виринає вона в контексті біографії власника села — польського шляхтича Антона Шашкевича, народженого 1813 року (тобто фактично однолітка Тараса Шевченка), котрий у зовсім юному віці в званні ад’ютанта генерала Кароля Ружицького уславився геройствами під час польського Листопадового повстання 1830-1831 років проти Російської імперії. За що від командування нагороджений Золотим Хрестом, а від ворогів — важким пораненням, що заледве не призвело до летального кінця. Але в Україні польський шляхтич Шашкевич здобув славу як український поет, автор слів до народної пісні «Там, де Ятрань круто в’ється». До слова, у першій половині 1840-х під час обшуку в справі так званого «Короля Балагулів» (ним був якраз Шашкевич) поліція в речах підозрюваного знайшла Тарасів «Кобзар»…
Нині це село входить до складу Житомирського району Житомирської області. Утім, у дитинстві, вивчаючи пожовтілі від часу невисокої якості паперу свідоцтва про народження моїх батьків, дідуся й бабусі, я з подивом довідався, що, мешкаючи впродовж якогось пів століття в одному й тому самому селі, ба більше — на одній і тій же вулиці, хтось із них був народжений у Подільській губернії, хтось у Вінницькій області, хтось у — Кам’янець-Подільській, особисто я — у Хмельницькій; щоправда, шкільні мої роки протікали вже у Житомирській. Допитливий дитячий розум намагався розгадати цей загадковий адміністративний ребус, однак спроби докопатися до істини ще більше заплутували справу. Адже на одних мапах рідну мені місцину відносили до Полісся, на других — до Волині, на третіх — до Поділля. Кордони між Великим князівством Литовським та Королівством Польським (до їх об’єднання за Люблінською унією 1569 року) пролягали то «нашим» берегом річки, то протилежним, «чужим». А тут ще й родові прізвища вносили неабияке сум’яття: поруч з виразно «козацьким» батьковим — Горобець, вплітались «шляхетські» дідусеві й бабусині — Лажевський, Шалагацька…
Одним словом, аби дати всьому цьому раду й спробувати таки розплутати оцей клубок загадок, протиріч і недомовок, нічого більше й не залишалося, як іти навчатись на історичний факультет Київського університету Тараса Шевченка.
Ось так — якщо коротко — я і став істориком.
Праці
У 1991–1996 роках навчалася на історичному факультеті Національного університету імені Тараса Шевченка. 2002 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Становище жінки-шляхтянки на Волині другої половини ХVІ — початку ХVІІ ст.: майновий та правовий аспекти», 2015-го — докторську дисертацію на тему «Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – початок XVII ст.)».
Монографія «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині. Друга половина XVI – початок XVII століття», видана за результатами докторського дослідження, отримала нагороду часопису «Przegląd wschodni» в категорії «Іноземне дослідження» й нагороду Канадійського інституту українознавчих студій за краще монографічне дослідження в сфері гуманітаристики. Видана 2021 року книжка «Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію» здобула спеціальну відзнаку BookForum Львів-2021 та премію премія імені Леся Танюка «За збереження історичної пам’яті».
У 2003–2017 роках працювала в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», викладала два авторські курси «Правові системи і правові інститути на українських землях Речі Посполитої» і «Сучасна західна історіографія». 2022 року входила до робочої групи зі створення нової програми навчання історії в школі при Міністерстві освіти і науки України, а 2023-го — до робочої групи з розробки концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти. Як запрошена професорка прочитала в Ягеллонському університеті в Кракові два курси лекцій: «Багатокультурна спадщина Речі Посполитої» та «Польсько-українські стосунки до 1795 р.». Брала участь у Польсько-українському форумі протидії російській дезінформації у сфері історії Польщі та України.
Старша наукова співробітниця в Інституті української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та в Інституті історії України НАН України. Заступниця відповідального редактора альманаху соціальної історії «Соціум» — видання Інституту історії України НАН України.
Наукові інтереси: шляхта українських земель у складі Речі Посполитої, переважно до середини XVII століття; функціонування судової системи в контексті шляхетської культури, передусім особливості взаємодії суду із соціальним і культурним простором; традиції парламентаризму на українських землях, зокрема період безкоролів’їв у Речі Посполитій; ідентичності. Зараз працює над книжкою про історію шляхтиць на Волині та Наддніпрянській Україні.
Статті
Основна сфера наукових інтересів — первісність. У 2009 році на археологічній практиці після першого курсу на спеціальності «Історія» в Маріупольському державному університеті вперше взяв участь в археологічній експедиції. Відтоді археологія стала його основним захопленням. Брав участь в багатьох археологічних експедиціях в Україні й за кордоном. У 2014 році отримав ступінь магістра археології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Освіта
2014–2017 — аспірантура ІА НАНУ, відділі археології кам’яної доби.
2014 — магістерську програму «Історія. Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
2012 — бакалавр Маріупольський Державний Університету за фахом «Історія» (диплом з відзнакою).
Після вступу в аспірантуру в Інститут археології Національної академії наук поєднував навчання з роботою (починаючи з 2016 року) в освітньому проекті («БеркоШко»), що стало першим педагогічним досвідом. У 2019 році отримав ступінь кандидата історичних наук. Від 2020 року співпрацює з «Порталом» як співавтор серії «Навігаторів» і науковий редактор книжок.
Співавтор підручника з інтегрованого курсу «Україна і світ», виданого в 2022 році вже під час повномасштабного вторгнення РФ.
У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист України в лавах Збройних Сил України.
Навігатор з історії України «Світові війни»
420 грн
Історією, і зокрема середньовічною історією України й Східної Європи, цікавився зі шкільного віку, тому по закінченні школи вступив на кафедру історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», де закінчив бакалаврат і магістратуру. Темами перших власних досліджень були києворуська політична історія та давньоруське літописання. Після університету вступив до аспірантури Інституту історії України Національної академії наук України. У цьому закладі захистив кандидатську дисертацію про методи дослідження найдавнішого руського літописання в історичній науці ХІХ–ХХ століть.
Працює в Секторі досліджень історії Київської Русі в Інституту історії України й у відділі історії України XIV — початку ХХ століття в Національному музеї історії України. Викладає курси із середньовічної історії України та Європи в Києво-Могилянській академії.
Серед інших історичних інтересів: європейське середньовіччя, індоєвропеїстика, етнонаціональні студії.
Український вчений, історик та публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка.
Місце народження
Народився 26 грудня 1960 року у селі Довге Львівської області.
Освіта
У 1977-1982 pp. – навчався на історичному факультеті Львівського університету.
У 1987 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему “Робітники Бориславсько-Дрогобицького нафтового басейну в другій половині XIX – початку XX: формування, становище, класова боротьба”.
У 1996 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему “Формування сучасної української нації: історіографія та історіософія проблеми”.
Наукова кар’єра
У 1982-1992 роках працював у Львівському університеті старшим науковим співробітником.
У 1999-2008 роках – професор, директор Інституту історичних досліджень Львівського університету, професор кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету.
У 1996-2009 роках – запрошений професор у Колумбійському університеті та Центрально-Європейському університеті у Будапешті.
1999-2008 – перший віцепрезидент Міжнародної асоціації україністів.
Засновник та головний редактор наукового щорічника Україна модерну, член редакційної колегії журналів Український гуманітарний огляд, Критика, Ab Imperio, Slavic Review.
Член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies.
Почесний професор НаУКМА.
У грудні 2014 року увійшов до складу конкурсної комісії Національного антикорупційного бюро України, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора. Призначений за квотою президента.
Має понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Відомий також своїми публіцистичними творами.