logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Повоєнний СРСР / Гелій Снєгірьов

Гелій Снєгірьов icon

26 жовтня 1972 року Постанова ЦК КПРС «Про окремі категорії громадян, переселених у минулому з місць їхнього проживання в інші райони СРСР» 16 березня 1973 року Засуджено Івана Дзюбу 14 жовтня 1927 року – 28 грудня 1978 року Гелій Снєгірьов 26 жовтня 1976 року Введено «рибний день» 9 листопада 1976 року Заснована Українська Гельсінська група
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Правозахисна діяльність
  • Дата народження: 14 жовтня 1927 року
  • Дата смерті: 28 грудня 1978 року, Київ
  • Навігатор: Повоєнний СРСР

Український радянський письменник, режисер і публіцист. Народився 14 жовтня 1927 року в Харкові. Помер 28 грудня 1978 року в Києві. Дисидент і політв’язень. Перша людина, що відмовилася від радянського громадянства, не виїжджаючи за межі СРСР.

Гелій Снєгірьов був сином українського письменника і драматурга Івана Снєгірьова. Його юність минула в Харкові. Після навчання на акторському факультеті Харківського театрального інституту Снєгірьов переїхав до Києва і влаштувався на роботу до студії хронікально-документальних фільмів «Укркінохроніка»: був режисером, завідувачем сценарного відділу, а згодом — головним редактором.

У 1950-х роках Снєгірьов розпочав літературну діяльність. Писав російською мовою, його твори друкували у газеті «Літературна Україна». Особливу популярність здобуло оповідання «Народи мені три сини» — 1967 року його надрукували у московському журналі «Новый мир», а згодом переклали кількома мовами і видали за межами СРСР.

«Це був красень-вікінг, високого зросту скандинаво-слов’янин, Блискучий гітарист, прекрасно співав і страшенно подобався жінкам. Запеклий автомобіліст і мотоцикліст. Розбив два автомобілі. Був дуже доброю людиною», — так описував Снєгірьова мистецтвознавець Вадим Скуратівський.

Шлях Снєгірьова як дисидента розпочався 1966 року, коли він зняв документальний фільм про мітинг у Бабиному Яру в роковини масових нацистських розстрілів. На цьому мітингу були присутні такі «неблагонадійні» особи, як Іван Дзюба, Віктор Некрасов і російський письменник-дисидент Володимир Войнович. Плівку вилучили наступного ж дня, а Снєгірьова понизили на посаді, заборонивши знімати кіно.

Після цього інциденту КДБ вже не зводило з нього погляду. Невдовзі розпочався черговий процес проти його близького друга, письменника-дисидента Віктора Некрасова. На Снєгірьова почали тиснути, вимагаючи публічно виступити з осудом Некрасова, однак він не зрадив товариша. Після цього сам Снєгірьов опинився в чорному списку КДБ: втратив роботу і можливість публікуватися. Проте він не здавався — навпаки, перетворив цей досвід на унікальний літературний твір.

«З перших годин цього інциденту Гелій Снєгірьов зробив літературно геніальний крок: він почав дуже ретельно, скрупульозно і водночас образно фіксувати все, що з ним відбувалося, — розповідає Вадим Скуратівський. — Отак з’явився його “Роман-донос”. Це дивовижна книжка про те, у яку безвихідь, у який глухий кут зайшло суспільство. На основі брехні, терору, індивідуального та колективного приниження людини, на основі неправди про минуле й можливе майбутнє. […] По суті, це роман-протокол нашого існування. Для мене він є одним із найцікавіших, найхарактерніших текстів ХХ століття. Західна література такого жанру не знала, і в нашому суспільстві це було новим».

Ставши на шлях опору радянській системі, Снєгірьов уже не міг зупинитися. 1974 року він написав повість «Ненько моя, ненько… Набої для розстрілу», в основу якої поклав історію своєї матері Наталії Собко, фігурантки сфабрикованого показового процесу над українською інтелігенцією — так званого процесу Спілки визволення України 1930 року. Повість надрукували в російськомовному паризькому журналі «Континент» та в різних виданнях української діаспори у США.

1977 року Снєгірьов наважився на безпрецедентний крок. Скликавши пресконференцію для іноземних журналістів у московській квартирі колишнього генерала і дисидента Петра Григоренка, він публічно зачитав відкриті листи до генсека Леоніда Брєжнєва і президента США Джиммі Картера, оголосивши про відмову від радянського громадянства.

«Цією заявою я відмовляюсь від радянського громадянства. Таке рішення я прийняв в ті дні, коли ви провадите так зване обговорення проєкту нової Конституції. […] Ваша конституція — брехня від початку до кінця. Брехня, що ваша держава висловлює волю й інтереси народу, що вся влада належить народові. […] Брехня і ганьба ваша виборча система, з якої глузує весь народ, брехня й ганьба ваш герб, колосся для якого ви експортуєте з США, брехня й ганьба ваш гімн, в якому Сталіна ви замінили на Леніна», — писав Снєгірьов у листі до уряду СРСР. Вклавши у конверт разом із листом свій радянський паспорт, він надіслав його поштою до Верховної Ради СРСР.

22 вересня 1977 року Снєгірьова заарештували за особистим розпорядженням голови КДБ Юрія Андропова і кинули до в’язниці. Він уперто відмовлявся від «чистосердечного зізнання», волів власноруч записувати у протокол свої відповіді й оголосив голодування, хоч і мав інвалідність другої групи. Щоби зламати дух в’язня, слідчі вдалися до «заспокійливих уколів», від яких у Снєгірьова почало стрімко погіршуватися самопочуття, розвинувся параліч нижньої частини тіла, він майже осліп. Його довели майже до несвідомого стану, після чого таки змусили підписати зізнання «Соромлюсь і засуджую», опубліковане в газеті «Радянська Україна». Витиснувши зі Снєгірьова фальшиве каяття, система «помилувала» його — призупинила карну справу і відправила вже присмертного доживати віку в лікарню під наглядом працівників КДБ.

28 грудня 1978 року Гелія Снєгірьова не стало. Зневаживши останню волю покійного — бути похованим на Байковому цвинтарі у могилі батька — спецслужби кремували тіло, щоб експертиза не могла встановити, чим саме «лікували» його відразу до радянської держави.

Авторка: Ольга Герасименко

Heliy Sniehirov

Activity: Human rights advocacy
Date of birth: October 14, 1927
Date of death: December 28, 1978, Kyiv
Navigator: Post-war USSR

Ukrainian Soviet writer, director, and publicist. Born on October 14, 1927, in Kharkiv. Died on December 28, 1978, in Kyiv. A dissident and political prisoner, he was the first person to renounce Soviet citizenship without leaving the borders of the USSR.

Heliy Sniehirov was the son of the Ukrainian writer and playwright Ivan Sniehirov. He spent his youth in Kharkiv. After studying at the acting department of the Kharkiv Theater Institute, Sniehirov moved to Kyiv and joined the “Ukrkinokhronika” studio for newsreels and documentary films. There, he worked as a director, head of the screenwriting department, and later as editor-in-chief.
In the 1950s, Sniehirov began his literary career. Writing in Russian, his works were published in the newspaper Literaturna Ukraina. His short story “Bear Me Three Sons” (Narody meni try syny) gained particular popularity; in 1967, it was published in the Moscow magazine Novy Mir and was subsequently translated into several languages and published outside the USSR.
“He was a handsome Viking, a tall Scandinavian-Slavic type, a brilliant guitarist, sang beautifully, and was terribly attractive to women. An avid motorist and motorcyclist, he wrecked two cars. He was a very kind person,” recalled art historian Vadym Skurativsky.
Sniehirov’s path as a dissident began in 1966 when he filmed a documentary about a rally at Babyn Yar on the anniversary of the mass Nazi executions. The rally was attended by “unreliable” figures such as Ivan Dziuba, Viktor Nekrasov, and the Russian dissident writer Vladimir Voinovich. The film reel was confiscated the very next day, and Sniehirov was demoted and banned from filmmaking.
Following this incident, the KGB kept a close eye on him. Soon after, another trial began against his close friend, the dissident writer Viktor Nekrasov. Pressure was put on Sniehirov to publicly condemn Nekrasov, but he refused to betray his friend. Consequently, Sniehirov found himself on the KGB blacklist: he lost his job and the ability to publish. However, he did not give up; instead, he transformed this experience into a unique literary work.
“From the very first hours of this incident, Heliy Sniehirov took a literarily genius step: he began to very carefully, meticulously, and at the same time vividly record everything that was happening to him,” says Vadym Skurativsky. “That is how his Roman-donos (‘The Informer-Novel’) came to be. It is an extraordinary book about the impasse, the dead end into which society had driven itself—based on lies, terror, individual and collective humiliation of humans, and untruths about the past and possible future. […] In essence, it is a novel-protocol of our existence. For me, it is one of the most interesting and characteristic texts of the twentieth century. Western literature knew no such genre, and in our society, it was brand new.”
Having embarked on the path of resistance to the Soviet system, Sniehirov could no longer look back. In 1974, he wrote the novella Nenko myia, nenko… Naboi dlia rozstrilu (“My Mother, My Dearest Mother… Ammunition for the Execution”). The story was based on his mother, Nataliia Sobko, who had been targeted in a fabricated show trial against the Ukrainian intelligentsia—the so-called Union for the Liberation of Ukraine trial of 1930. The novella was published in the Russian-language Parisian magazine Continent and in various Ukrainian diaspora publications in the USA.
In 1977, Sniehirov took an unprecedented step. Gathering a press conference for foreign journalists in the Moscow apartment of former general and fellow dissident Petro Hryhorenko, he publicly read open letters to General Secretary Leonid Brezhnev and US President Jimmy Carter, announcing his renunciation of Soviet citizenship.
“With this statement, I renounce my Soviet citizenship. I came to this decision during the days when you are conducting the so-called discussion on the draft of the new Constitution. […] Your constitution is a lie from start to finish. A lie that your state expresses the will and interests of the people, that all power belongs to the people. […] A lie and a shame is your electoral system, which the whole nation mocks; a lie and a shame is your coat of arms, the grain for which you import from the USA; a lie and a shame is your anthem, in which you replaced Stalin with Lenin,” Sniehirov wrote in his letter to the USSR government. Enclosing his Soviet passport in the envelope with the letter, he mailed it to the Supreme Soviet of the USSR.
On September 22, 1977, Sniehirov was arrested by personal order of KGB Chairman Yuri Andropov and thrown into prison. He stubbornly refused to give a “full confession,” preferring to write his answers into the interrogation protocols with his own hand. Despite holding a second-group disability status, he went on a hunger strike. To break his spirit, investigators resorted to “sedative injections,” which caused his health to deteriorate rapidly. Sniehirov developed paralysis in his lower body and went almost completely blind. Driven to a nearly unconscious state, he was ultimately forced to sign a confession titled “I Am Ashamed and Condemn,” which was published in the newspaper Radianska Ukraina. Having squeezed the false repentance out of Sniehirov, the system “pardoned” him—suspending the criminal case and sending the dying man to spend his remaining days in a hospital under the strict supervision of KGB agents.
Heliy Sniehirov passed away on December 28, 1978. In defiance of his final wish—to be buried in his father’s grave at the Baikove Cemetery—the secret services cremated his body to prevent any medical examination from determining exactly how they had “cured” him of his aversion to the Soviet state.

Author: Olha Herasymenko

 

Зміст

Автор Ольга Герасименко
Експерт Юрій Шаповал
Експерт Юрій Шаповал
Детальніше
попередня Протест на прем’єрі «Тіней забутих предків»
наступна У Києві заарештовано Гелія Снєгірьова

Пов’язані матеріали

icon
Богдан Гаврилишин Особистість
icon
Іван Дзюба Особистість
Дисидентський рух Явище
Процес Спілки визволення України Подія
icon
Олекса Слісаренко Особистість
Радянська каральна психіатрія Явище
icon
Семен Глузман Особистість
Самоспалення Олекси Гірника Подія
У Києві заарештовано Гелія Снєгірьова Подія
icon
Олекса Гірник Особистість
Протест на прем’єрі «Тіней забутих предків» Подія
Київ Місто
icon
Артемій Ведель Особистість
Любомир Гузар. Спогади (подарункове)

Любомир Гузар. Спогади (подарункове)

1200 грн

Докладніше
Любомир Гузар. Спогади

Любомир Гузар. Спогади

490 грн

Докладніше

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись