Павло Артимишин
«Навігатор з історії України. Сучасність»
«Навігатор» по українській сучасності розповідає про події, зовсім близькі до читачів: якщо вони й не пережили їх самі, то точно мають змогу дізнатися про них від трошки старших очевидців. Нам може бути дивно усвідомлювати історичність свого досвіду — проте навіть недавнє минуле можна осмислювати за допомогою історичного інструментарію, який дає змогу краще бачити зв’язки між процесами й розуміти, яким складним буває плетиво причин і наслідків.
Звісно, поки події ще тривають, ми не знаємо, до чого деякі з них можуть привести. Наприклад, як пандемія Covid-19 вплине на взаємодії в суспільстві? Якими будуть наслідки новітньої російсько-української війни? Утім, навіть ті події, які ми переживаємо зараз, стають зрозумілішими в історичній перспективі: наприклад, окупацію Криму і вторгнення на Донбас можна пов’язати із розпадом Радянського Союзу, із примусовими переселеннями й депортаціями, з індустріалізацією ХІХ століття, із завоюванням Кримського ханства і так далі. Розглядаючи сучасну історію, читачі вчаться користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків і формулювати власні висновки, базові на адекватних і перевірених фактах.
Про який період ідеться в «Навігаторі»?
Про багато сучасних подій ми не дізнаємося з історичних підручників — ми переживаємо їх безпосередньо. З одного боку, це дає змогу, вивчаючи період, спиратися не лише на джерела, а й на персональний досвід, а з другого — унеможливлює розповідання історії як чогось, що має умовні розділи з початком і кінцем: «Сучасність» — це розділ, який досі триває. Проте вона не відокремлена від попередніх епох. Щонайменше в ній продовжують діяти угоди й домовленості, укладені в більш ранні періоди: ми живемо у визначених кордонах держав і продовжуємо розвивати культуру, яка існує не одну сотню років. Та й, зрештою, із часів розпаду СРСР і відродження української державності минуло понад тридцять років — досить тривалий для аналізу й вивчення часовий відрізок.
Звісно, дослідження сучасності вимагає особливих підходів. На відміну від попередніх історичних періодів, історикам цього часу доводиться часто працювати не лише з архівними документами (та й чимало з них наразі засекречені), а й із фото- і відеоконтентом, усними свідченнями очевидців і навіть із мемами й художніми творами. Загалом обсяги інформації значно більші порівно з попередніми періодами — це преса, інтернет-ресурси, інші медіа тощо.
Навіщо досліджувати сучасність?
Сучасна історія важлива не лише з наукового погляду — вона є підґрунтям для побудови світогляду й відчуття власної ідентичності.
Знайомство з подіями останніх десятиліть в Україні і світі, розуміння процесів, які відбуваються в суспільстві, політичному житті, економіці й культурі, допоможе читачам виваженіше оцінювати ситуацію й ухвалювати рішення, а ще — навчитися критично користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків, формулювати відповідно до них власні висновки, позиції і переконання, базовані на перевірених фактах. Це вкрай важливо, надто коли йдеться про молоде покоління читачів: нинішні підлітки до наступних виборів уже отримають право голосу. І їм варто бути обізнаними, щоб зробити свідомий вибір.
